Серед мальовничих степів пронизаних багатою історією, розташоване місто, яке своїм ім’ям віддзеркалює багатовікову спадщину та відданість праці та розвитку.
Від зародження і до сучасності, кожна сторінка минулого міста Горішні Плавні наповнена неповторною атмосферою, де кожен камінь має своє значення, а кожна подія – своєрідний відбиток на шляху до сьогодення.
MyPoltava.info спробує розкрити та зрозуміти неповторність та значення цього міста у великій мозаїці української культури та історії.
Історія території сучасного міста насичена подіями різних епох. Перші поселення людей з’явилися тут наприкінці кам’яної доби, приблизно 15 тисяч років тому.
Протягом неоліту, що наступив після кам’яної доби, ця місцевість стала домівкою для численних людських спільнот, особливо біля річкових берегів. Тут розміщувалися поселення представників дніпро-донецької археологічної культури, відомі своїми житловими місцями поблизу Низів, Кам’яних Потоків, Кременчука та інших місцевостей.
У середині третього тисячоліття до нашої ери примітивні неолітичні групи змушені були уступити місце новим племенам, які прибули з середньостогівської культури. Ці племена вже були більш розвиненими, займалися скотарством, мисливством та землеробством, мали збройові знаряддя.
На початку другого тисячоліття до нашої ери на землях сучасного міста почали з’являтися племена, які відомі своєю багатоваликовою керамікою, що прикрашена розкішним орнаментом. Головними заняттями цих племен були тваринництво та рибальство. Археологи знайшли їхні поселення поблизу озера Барбара, а також рештки керамічних виробів у Низах та Дмитрівці.
Пізніше, племена бронзової доби, які населяли цей край, займалися напівкочовим скотарством та землеробством, що підтверджується археологічними знахідками, такими як фігурки тварин, зернотерки та бронзові серпи.
Після перемоги залізної доби на територію краю прийшли нові народи. З середини першого тисячоліття до нашої ери тут оселилися скіфи, які займалися землеробством, скотарством та торгівлею з грецькими колоніями.
У другому столітті до нашої ери на землі України надійшли сармати, які змінили скіфів. Сліди їхньої культури знайдені практично в усіх досліджених курганах навколо міста.
З приходом римської культури на ці землі з’явилися племена черняхівської культури, що густо населяли береги річок Дніпра та Псла. Їхні поселення були знайдені поруч з озером Барбара та в інших районах. Племена черняхівської культури стали об’єктом підкорення після гунської навали наприкінці четвертого століття.
Формування сучасних слов’ян було пов’язане з представниками пеньківської та колочинської культур, а також з поселеннями давньоруської епохи. Жителі цих населених пунктів вели сільське господарство та одночасно відстоювали свої землі від нападів, оскільки життя на кордоні степу було небезпечним. Також на цій території перетиналися різні торгові та воєнні маршрути, зокрема, відомий шлях “Із Варяг у Греки”.
Долітописний період завершився руйнівним наступом монголо-татарських кочівників у 1240 році, який призвів до значного спустошення землі. До початку сімнадцятого століття цей регіон був використовуваний місцевим населенням в основному для полювання, рибальства та заготівлі дикорослих рослин, оскільки землі тут були малопридатні для сільського господарства, а безлюдні простори Дикого поля ставали притулком для багатьох.
Згідно з дослідженнями вчених, у період між 4 та 3 тисячами до нашої ери відбувалося формування індоєвропейської культурно-історичної спільноти. У цей час через територію України проходили торговельні маршрути, які починалися від бронзової доби та часів скіфів і до епохи Київської Русі.
Недалеко від міста розташовані значні археологічні пам’ятки, які свідчать про давню історію України: Дереївське енеолітичне поселення, Компаніївський могильник III—IV ст. н.е., а також курганні споруди «Три брати», «Цегельня», «Зозулина могила», «Стогніївська могила», «Шведська могила» та «Могила Стовбувата». У цій місцевості знайшли свої сліди різні племена, які населяли ці терени, включаючи скіфів, сарматів, готів та ранніх слов’ян.
Найстаріше поховання кочівників на цих землях датується близько 41–42 століттям до н.е. Ці поховання вивчали відомі археологи попередніх поколінь. Також варто згадати, що під час Гетьманщини територія Келебердянської сотні Полтавського полку знаходилася на цих землях.
Розкопки Кременчуцької магнітної аномалії, які почалися в 1882 році відомим ученим магнітологом Петром Армащевським та дослідником природничих наук Володимиром Вернадським, виявили значні запаси залізної руди, що призвело до промислової розробки родовищ у середині 1950-х років. На основі перших родовищ було розпочато будівництво Дніпровського (згодом Полтавського) гірничовидобувного комбінату у 1961 році.
Місто було засноване на місці колишніх хуторів та сіл Горішні Плавні, Пашки, Тищенки та Іскра.
6 січня 1961 року газета “Комсомольська правда” на першій сторінці опублікувала статтю про будівництво великого металургійного комбінату та нового міста на його базі. Цей матеріал вразив уяву молоді, яка прагнула до романтики, із закликом: “Як є місто Комсомольськ-на-Амурі, так і з’явиться Комсомольськ-на-Дніпрі”. Після цієї публікації піонери стали називати майбутнє селище Комсомольськ-на-Дніпрі, і люди з усієї країни почали вирушати на будівництво.
Значна кількість першопроходців, що прибули на будівництво в перші дні, підкреслювали, що саме ця стаття стала вирішальною в їхньому житті. Люди різного віку приїжджали до полтавських степів, але основна маса молодих будівельників прибувала організованими групами.
З 12 по 24 січня 1961 року на станцію Редути прибули перші групи будівельників з Полтави, потім з Дніпра, а на початку лютого — групи з Києва і Львова.
Будівництво гірничо-збагачувального комбінату оголосили ударною комсомольською будівлею. У січневий морозний день 1961 року в центрі майбутнього селища встановили щит з написом: “Тут буде споруджено місто Комсомольськ-на-Дніпрі”.
Навесні того ж року першопроходці жили у наметах, прокладали дороги до будівельного майданчика та будували будинки. Під фундамент першого будинку муляри бригади Івана Забоборова заховали символічне послання майбутнім поколінням, закликаючи продовжувати традиції своїх предків.
Місто росло, з’являлися нові мікрорайони й вулиці. Одна з вулиць була названа на честь гірників, інша — на честь радянських космонавтів. Перша вулиця отримала назву Молодіжна. Пізніше на мапі міста з’явилися вулиці Миру, Добровольського, Конституції, Леніна.
Унаслідок декомунізації, місто Комсомольськ-на-Дніпрі потрапило до списку населених пунктів, які мали бути перейменовані. Місцева влада вирішила обґрунтувати назву “Комсомольськ” як скорочення від слів “КОлектив Молодих СОціально МОтивованих Людей (Ь) Справжніх (Ь) Козаків”.
Однак, через невиконання вимог закону про засудження комуністичного режиму та не розв’язання питання перейменування у встановлений строк, місцева рада втратила право вирішувати долю назви міста.
Комітет Верховної Ради з питань місцевого самоврядування підтримав ідею перейменування міста на Горішні Плавні. Проєкт відповідної постанови №485 було внесено до порядку денного пленарного засідання Верховної Ради, але не був розглянутий. Остаточне рішення про перейменування міста було ухвалене Верховною Радою України 19 травня 2016 року.
Після цього відбулися громадські слухання щодо назви міста, на яких більшість висловилися за перейменування на Святомиколаївськ. Однак міська влада заявила про намір оскаржувати це рішення в суді.
У листопаді 2016 року Вищий адміністративний суд України відхилив позов міської ради до Верховної Ради про скасування перейменування міста. Таким чином, питання про назву міста Горішні Плавні було остаточно вирішено.