Диканька — місце, яке описав Микола Гоголь у своїй збірці “Вечори на хуторі біля Диканьки”, і місце, яке було свідком битв гетьманських військ. До сьогодні у селищі збереглися цінні пам’ятки XVII–XVIII століть.
Про місця, які приваблюють туристів в Диканьці, читайте в матеріалі MyPoltava.info.
Диканський парк розташований на місці колишнього родинного маєтку династії Кочубеїв. Колись у палаці, що стояв тут, знаходилося понад 100 кімнат, картинна галерея, музей і бібліотека, але всі ці цінності були знищені під час революції 1917 року. Збереглися лише сам парк та печерний монастир, який був заснований у 1602 році.
У ландшафтному парку розташовані діброви, луки, балки, яри, поля і лісосмуги. Загальна площа парку становить майже 12 тисяч гектарів.
Чотири дерева, які належать до старовинного лісу, мають вражаючий вік понад 500 років та висоту до 22 метрів, з діаметром, який досягає 180 сантиметрів. Ці дерева, з яких залишилося лише чотири, є свідками минулих епох.
Хоча точно не відомо, хто саме посадив ці дуби та чи було це зроблено навмисно, за народними легендами вважається, що дерева були висаджені генеральним суддею Василем Кочубеєм та полтавським полковником Іваном Іскрою. У 1861 році на дубовій алеї знаходилося 68 таких дерев.
Існує легенда, що під могутнім гіллям цих дубів таємно зустрічалися Мотря Кочубеївна та гетьман Іван Мазепа, який був старшим за дівчину на 50 років. Ця романтична історія завжди викликає цікавість серед місцевих мешканців та туристів.
З 1964 року дуби отримали статус пам’ятки природи, що свідчить про їхню велич та історичну значущість.
Читайте також: Селище Диканька: прославлені Гоголем володіння Кочубеїв
Муровану церкву, що і донині збереглася, споруджували від 1794 до 1797 року на замовлення князя Віктора Кочубея. Під час будівництва була організована родинна усипальниця Кочубеїв, де поховані п’ять князів і три княгині цього роду. Проте, упродовж 1932-1933 років ці могили були розграбовані.
У радянський період церква була перетворена на музей атеїзму. Однією з особливостей цієї споруди були так звані “повітряні печі” – система кондиціонування, розташована між першим та другим поверхами. Ця система забезпечувала постійну комфортну температуру та вологість у церкві.
Ця кам’яна церква була зведена у 1780 році на місці розібраної дерев’яної церкви Різдва Христового.
У 1930-х роках дзвіницю зруйнували, храм закрили й піддали розграбуванню. Тимчасово тут був влаштований склад. Проте лише після півстоліття був розроблений проєкт реставрації цієї святині, а самі роботи тривали 10 років.
Цей храм має важливе культурне значення, оскільки пов’язаний з творчістю Миколи Гоголя. Вважається, що саме цей храм був основою для описуваної у його повісті “Ніч перед Різдвом” сцени, де коваль Вакула розписує стіни церкви: “… на стіні збоку, як увійдеш у церкву, намалював Вакула чорта в пеклі, такого гидкого, що всі плювали, коли проходили повз”.
Читайте також: В гостях у Миколи Гоголя: село Гоголеве на Полтавщині
У 1820 році була зведена Тріумфальна арка в пам’ять про візит імператора Олександра I до Диканьки. Ця арка служила урочистим входом до садиби козацького роду Кочубеїв і була споруджена за кошти власника маєтку — графа Віктора Павловича Кочубея.
Споруда має вісім колон. Спочатку в нішах розташовувалися бронзові барельєфи зі зображенням подій російсько-французької війни 1812 року. Проте після руйнування їх не вдалося відновити.
Ця Тріумфальна арка єдиний у своєму роді пам’ятник архітектури в Україні, який свідчить про період війни між російською імперією та наполеонівською Францією.