У самому серці України, на землях Полтавщини, у затишному й тихому куточку, якомога далі від гамірних міст і швидкісних трас, розташувалося чудове українське село. Колись воно відоме було як хутір Василівка на землях Яновщини. Нині ж це село, серцем якого став Національний музей-заповідник Миколи Гоголя, що має всеукраїнське значення. Адже це село Гоголеве, де народився Микола Гоголь.
MyPoltava.info зібрали цікаві факти про місце, де провів своє дитинство письменник Микола Гоголь.
Коли ви потрапляєте у серце гоголівського краю, стає зрозумілим, чому він став тим письменником, який першим так яскраво описав українську землю, людей та звичаї. Цей зв’язок починався ще з пра-пра-дідів Миколи Гоголя, а потім передавався через його батьків.
Коріння Миколи Гоголя-Яновського пов’язане з відомими в Україні козацькими родами як по материнській, так і по батьківській лініях. Серед них були великі гетьмани Петро Дорошенко, Іван Мазепа та Іван Скоропадський, а також інші видатні козацькі родини.
Під час царювання цариці Катерини II на Гетьманщині почали роздавати права на дворянство. Дід Миколи Гоголя, Опанас, мав всі підстави для цього, оскільки служив у військовій канцелярії у чині секунд-майора. Проте Опанас прагнув отримати ще й “нобілітацію” – грамоту на дворянство, підтвердивши своє польське походження і коріння.
Для цього він надавав як доказ жалувану грамоту польського короля могилівському полковникові Остапу Гоголю. Історія того, як він отримав цей документ, залишається невідомою. Однак, цей документ був прийнятий за правдивий, і шляхетна давність предків Миколи Гоголя, його діда Опанаса та батька Василя, не була заперечена. Оскільки пра-прадіда звали Яном, то до Гоголів здавна було приставлено також і прізвище Яновські.
Батько Миколи, Василь Гоголь-Яновський, був типовим представником старосвітського поміщицького класу. Освіту він здобував у Полтаві, де познайомився з Іваном Котляревським і Василем Капністом. Василь був великим шанувальником театру, писав п’єси та організовував вистави у домашньому театрі багатого родича, поміщика Трощинського. Він був улюбленцем та душею усіх компаній у маєтках своїх друзів на Полтавщині.
За характером Василь Панасович був сентиментальною людиною. Легенда повідомляє, що на своєму хуторі у Василівці він організовував у саду “долини спокою” і забороняв прати білизну у хуторському ставку, щоб не лякати солов’їв, які втішали його чутливу душу.
Крім того, Василь Гоголь-Яновський обіймав посаду поштмейстера, досить успішно отримуючи кошти за це, і пізніше став колезьким асесором, хоча його реальна діяльність на цій посаді була в основному формальною.
У свої молоді роки Василь закохався у дочку свого сусіда, поміщика Косяровського. Він писав їй романтичні листи. Дівчина-підліток Машенька добре справлялася зі своєю роллю листоноші, передаючи ці нерозкриті листи своєму батькові або тітці.
Читайте також: “Дивне місто Миргород!”: місто-курорт оспіване Гоголем
Вона відповідала на них, диктуючи відповіді, які були викладені у стилі Карамзіна, під наглядом родичів. Батько дівчини тільки посміхався і промовляв про майбутнього зятя: “Здається, ти добре прочитав усі романи”.
Провінційний епістолярний роман завершився в 1808 році вінчанням молодої пари. Нареченому Василеві було 27 років, а Машеньці – 16.
Через рік після одруження Бог послав Марії та її чоловікові сина. Це народження дитини викликало у глибоко віруючої Марії тривогу, оскільки її два попередніх сини померли після пологів. Тож вона, перш ніж народити свого сина, ходила до сусіднього села Диканька до Церкви Святого Миколая на прощу. А перед самими пологами виїхала до Сорочинців, де їй знайшли досвідченого лікаря. Так, у Марії 1 квітня 1809 року народився хлопчик. Його назвали Миколою на честь святого Миколая, до якого молилася молода мати.
Маленького “Нікошу” – так називали хлопчика у родині — ростили в пестощах і загальній любові. Марія пишалася своїм сином, який дуже рано навчився читати й писати, і вважала його генієм.
Дитинство Миколи пройшло на хуторі Василівка біля Диканьки. У родині після нього було ще троє сестер і братик, який рано помер. Родина Гоголів-Яновських не була дуже заможною, але вони могли дозволити собі спокійне життя. Часті виїзди до сусідів і родичів, поїздки на богомілля, прийом гостей — все це складало ідилічні картини сільського життя для Нікоші.
Він оточувався затишком дому, коморами, де зберігалося зібране урожаєм, густим садом і ставком з прохолодною водою у спекотні літні дні. Пісні мандрівних кобзарів, спогади бабусі про минулі часи, розповіді діда про козацькі подвиги — усе це створювало атмосферу неповторного світу, в якому зростав маленький Микола.
Материні розповіді про моральні цінності та страх перед “страшним судом”, батькові вистави та жартівливі оповідання — усе це відігравало свою роль у формуванні хлопчика з самого його дитинства.
Читайте також: Селище Диканька: прославлені Гоголем володіння Кочубеїв
Маєток Миколи Гоголя і зараз відтворює атмосферу минулих часів. Тут можна провести цілий день разом з родиною або друзями, прогулюючись парком та насолоджуючись видами озера. Відчути теплоту минулих епох, згадувати персонажів та події з книг, прочитаних ще в дитинстві.
