Офіційною національною валютою України є гривня. Її назва походить від слова «гривна», яке в давні часи, за Київської Русі, мало значення нашийної прикраси. У VIII-IX століттях під час торговельних операцій і сплати данини гривна використовувалась як міра ваги й лічби. Згодом, протягом різних історичних періодів, слово «гривня» зазнавало змін у своєму значенні.
В матеріалі MyPoltava.info читайте історію національної валюти України.
На українських землях карбування власної валюти, зокрема златників та срібляників, розпочав київський князь Володимир Великий. Ці монети стали першими державними документами, що мали зображення тризуба – символу київських князів.
На лицьовому боці монети було зображено князя, що сидить на троні, тризуб і напис “ВЛАДИМИР НА СТОЛЕ”. На зворотному боці карбувалось зображення обличчя Ісуса Христа та напис “А СЕ ЕГО ЗЛАТО”.
На відміну від країн Заходу, які зазвичай починали карбувати власні монети, наслідуючи римські з чужими портретами та написами, златники й срібляники на теренах Русі містили виключно давньоруські написи й зображення своїх князів.
Карбування срібних монет було продовжено за часів Святополка Окаянного, Ярослава та Олега Тмутараканського.
У XII – XIV століттях Київська Русь переживала період феодальної роздробленості, і карбування монет припинилося. Роль грошей виконували переважно срібні злитки, які називали “гривнями”.
Після тривалої перерви у середині XIV століття на українських землях відродився не тільки монетний обіг, а й ненадовго карбування монет. У Львові почали карбувати червоноруські півгроші, а у Києві з’явилися срібняки Володимира Ольгердовича. Гривні поступово зникли з обігу, перетворившись на грошово-лічильне поняття.
Пізніше Богдан Хмельницький планував відновити карбування монет. Від початку Визвольної війни 1648-1654 років гетьман прагнув проводити самостійну фінансову політику, вважаючи її однією з основних ознак державності.
Чи вдалося гетьману реалізувати цей задум, невідомо, оскільки писемні згадки не підтверджені археологічними знахідками.
Читайте також: Пияцтво та насилля: як російське мистецтво зображувало свою культуру
У часи національно-визвольних змагань у 1917-1921 роках велике значення у розбудові самостійної й суверенної Української держави мало впровадження національної валюти й створення незалежної банківської системи.
22 грудня 1917 року Центральна Рада прийняла закон про перетворення Київської контори Держбанку росії на Український державний банк. Його першим директором став Михайло Кривецький. Саме він підписав першу банкноту самостійної Української держави – державний кредитовий білет вартістю 100 карбованців, який було емітовано 5 січня 1918 року. Його вартість дорівнювала 17,424 долі щирого золота (1 доля = 0,044 г золота).
Художник Георгій Нарбут, проєктуючи ескіз банкноти у 100 карбованців, звернув увагу на тризуб як знак, характерний для найдавніших національних грошей України – златників та срібляків князя Володимира, і вмонтував його до композиції ескізу.
А 1 березня 1918 року Центральна Рада прийняла закон про запровадження нової грошової одиниці – гривні, яка поділялася на 100 шагів і дорівнювала 1/2 карбованця.
Гетьман Павло Скоропадський, прийшовши до влади у квітні 1918 року, відновив як основну грошову одиницю Української Держави карбованець, що поділявся на 200 шагів. Було підготовлено ескізи банкнот вартістю 10, 25, 50, 100, 250 та 1000 карбованців.
Після переходу влади в Україні у грудні 1918 року до рук Директорії на чолі з Володимиром Винниченком та Симоном Петлюрою, основною грошовою одиницею відновленої УНР знову було проголошено гривню. Усього за 1917-1921 роки в обіг введено 24 паперових грошових знаки.
Тривала боротьба вояків ОУН-УПА за незалежність України вимагала постійної допомоги від населення. У ті часи розраховувалися “бофонами” – однобічними (рідше двобічними) грошовими документами з національною символікою та символікою ОУН і УПА.
Загалом, за 1939-1954 роки виготовлено близько 500 різновидів бофонів, які перебували у вжитку щонайменше у дванадцяти областях України та Білорусі, а також частково на території Австрії, Німеччини, Польщі, Словаччини та Чехії.
Творцем найвідомішої серії бофонів, “Волинської”, створеної у 1945-1946 роках, став один із найталановитіших графіків XX століття – Ніл Хасевич.
Читайте також: Катастрофа Ту-154 в Смоленську — як росія ліквідувала польського президента
Зі здобуттям Україною незалежності надзвичайно важливим було створення національної грошової системи. Уже 10 січня 1992 року Національний банк ввів в обіг купони багаторазового використання. Правову підтримку купонокарбованці отримали 20 березня 1991 року з прийняттям Закону України “Про банки і банківську діяльність”.
Деякий час одночасно в обігу перебували й рублі, й купонокарбованці. А з 12 листопада 1992 року єдиним засобом платежу України у готівковому і безготівковому обігу став український карбованець.
З 2 по 16 вересня 1996 року в Україні відбулася грошова реформа, у наслідок якої національною валютою стала гривня. Національний банк України ввів банкноти номіналом 1, 2, 5, 10, 20, 50 і 100 гривень.
Ще в 1992 році розпочалася робота над гривнею. Перші банкноти за дизайном художників Василя Лопати й Бориса Максимова надруковані у Канаді та Великобританії.
Для назви розмінної монети пропонували варіанти “сотий”, “резана”, але остаточно вибрали “копійку”. Спочатку вона карбувалася на Луганському верстатобудівному заводі та частково на монетному дворі Італії. Були випущені монети номіналом 1, 2, 5, 10, 25 і 50 копійок.
З 1994 року в Україні відкрито Банкнотну фабрику, а у квітні 1998 року був заснований Монетний двір. Тепер українська гривня друкується за найсучаснішими світовими технологіями, а від недавнього часу — із використанням українського льону.