Будівля найфешенебельнішого готелю в самому серці Полтави зберегла свою монументальну та патріархальну грань навіть після масштабної реконструкції.
Будівля символізує нестаріючу класику, яка завдяки своїй досконалості актуалізує історичні періоди, дозволяючи гостям міста відчути себе частинами різних епох.
Завдяки своїм монументальним рисам та чарівності, цей готель приваблює та зачаровує своїми витонченими деталями. Він є втіленням елегантності в середині жвавого міста.
MyPoltava.info розповідає про готель “Гранд” Гінсбурга в Полтаві.
Земельна ділянка, розташована на розі вулиць Олександрівської та Кобеляцької, не залишилася на узбіччі історії у 1860-х роках, коли на ній з’явилася будівля, яка належала купцю 1 гільдії Абраму Варшавському.
Варшавський, місцевий уродженець, меценат і видатний діяч єврейської громади, володів кількома міськими будинками, і ця власність була однією з них. Протягом певного часу будівля використовувалася як притулок для класів місцевого комерційного училища.
Проте пік своєї популярності будівля набула після того, як її купив полтавський купець Ілля Гінсбург. Під його керівництвом будівлю реконструювали згідно з бізнес-стандартами того часу. На другому поверсі відкрили розкішний готель “Гранд”, де були вишукані номери, а на першому поверсі розмістили ресторан та інші комерційні підприємства.
Перша світова війна та подальша українська революція, яка виникла під час неї, призвели до змін у власності та функціонуванні багатьох будівель, включаючи “Гранд-готель”. Під час окупації українських земель Червоною Армією і встановлення диктатури пролетаріату відбувалася експропріація приватного майна. Хоча “Гранд-готель” працював певний час, він вже перебував під контролем окупаційної влади.
Читайте також: Premier Palace Hotel — готель, де гетьман Скоропадський зрікся булави
Друга світова війна також сильно пошкодила будівлю “Гранд-готелю”. Вогненний поцілунок цієї війни залишив свої сліди на майже кожній будівлі у центрі Полтави, і готель Гінсбурга не був винятком. Багато з будівельних елементів, включаючи дерев’яні міжповерхові перекриття, дах та внутрішнє оформлення, були знищені під час пожежі.
Після війни, через великі руйнування, будівля потребувала повної реконструкції. З огляду на її історичну та естетичну цінність для містобудування, вирішено було відновити об’єкт у його первинному вигляді, додавши ще один поверх і дотримуючись стилістичного виконання.
На початку 1950-х років, після війни, “Гранд-готель” мав вигляд триповерхової будівлі в класичному стилі. Верхні два поверхи використовувалися для житла, тоді як нижній поверх використовувався як крамниця “Укркоопторгу”. Ця конфігурація існувала до розвалу СРСР та відновлення українського суверенітету в 1991 році.
Після проголошення незалежності України колишній “Гранд-готель” був визнаний пам’яткою історії та архітектури міста Полтави, що було подарунком від Полтавської міської ради. Він існує й донині, зберігаючи свої попередні функції. Однак на першому поверсі зараз розташовані різноманітні комерційні підприємства різних форм власності.
Читайте також: Клімат, житло, їжа та освіта: кому Львів підійде для життя
Перебудований колишній готель на розі вулиць Соборності та Європейської тепер являє собою величний триповерховий будинок. Він виконаний з фарбованої цегли без тиньковки та має замкнений периметр з власним внутрішнім двором та скошеним зовнішнім кутом. Ця будівля становить один з візуальних акцентів ансамблю другого оперізувального кільця головної площі Полтави.
Зовнішній декор будівлі складається з лопаток глибокого русту, акцентованого замковим каменем, відкритих отворів без лиштв на першому поверсі, лінійних сандриків на консолях, розеток, широких міжповерхових поясів та профільованих карнизів.
Кутові та центральні ризаліти осей прикрашені пишним оздобленням, включаючи колонні портики та пілястрі доричного ордера з перехопленнями, розірваними сандриками, архівольтами та глухими складнопрофільними парапетами, увінчаними трикутними та полого-арковими завершеннями. Всі ці архітектурні елементи виконані за допомогою фігурної цегляної кладки.
[…] […]
[…] […]