Василя Кричевського вважають творцем українського архітектурного модерну. Його першим проєктом у такому стилі стала будівля Полтавського земства. У 1907 році Василь переїжджає до Києва. Одними з найбільш відомих архітектурних проєктів Кричевського в Києві є будинок професора Михайла Грушевського та будинок для письменників «Роліт» на сучасній вулиці Богдана Хмельницького.
На початку 1920-х років Кричевський відреставрував будинок Тараса Шевченка на Хрещатицькому завулку, 8, і забезпечив відкриття музею там. А в 1930-х роках він спроєктував меморіальний музей Шевченка в Каневі на Черкащині.
MyPoltava.info розповідає історію життя геніального українського архітектора.
Василь Кричевський народився 12 січня 1873 року у селі Ворожба Лебединського повіту Харківської губернії.
У віці 12 років він почав навчатися в залізнично-технічному училищі у Харкові, куди його привіз батько. Він успішно опанував креслярською справою та столярством. З 1888 року його почали запрошувати на роботу з проєктування креслень простих міських будинків у Харкові, особливо в районі Москалівка.
За його словами, він проробив проєктування понад 100 будинків. З часом його вже найняли на роботу до провідних архітектурних фірм Харкова.
Фасади Земельного банку у Харкові, які будував відомий архітектор Бекетов, були розроблені Василем Кричевським, коли йому було всього 24 роки.
Читайте також: Будинок Полтавського губернського земства: історія архітектурного шедевра
З початку 1891 року Василь Кричевський проявив інтерес до ідеї перетворення сільської архітектури на міську за допомогою архітектурних рішень. Ця концепція, яка зараз відома як український архітектурний модерн, була створена саме Василем Кричевським.
Першою будівлею у цьому стилі став будинок Полтавського губернського земства (сьогодні — Краєзнавчий музей). Проєкт споруди був розроблений Кричевським, і потім він подав його на архітектурний конкурс, де здобув перемогу.
У 1903 році Кричевський вже був досвідченим архітектором, з вражаючим арсеналом знань, вмінь і навичок, необхідних для створення власного проєкту. Для декорування будівлі Полтавського земства Кричевський часто відвідував Опішню і навіть там поселився. Важливою для нього була можливість поглибити знання у техніках декорування, кераміці та гончарстві.
Читайте також: Селище Опішня на Полтавщині: старовинне козацьке містечко та осередок українського гончарства
У початку 1918 року Київ опинився під штурмом більшовиків. Снаряди пошкодили будинок Кричевського, де під час пожежі знищилася його етнографічна колекція.
Попри це, в цей нелегкий час Кричевський перебував у певному піднесенні, оскільки Українська Народна Республіка (УНР) та Михайло Грушевський замовили у нього герб (на основі Володимирського тризуба), який використовується й сьогодні.
Мало хто знає, що Кричевський розробив цілий комплекс ділових інсигній — це були ескізи, проєкти та печатки. Це був буквально брендінг держави УНР. Він фактично створював символіку нової держави.
Василь Кричевський став першим професійним художником українського кінематографа і працював у одеській студії. Він брав участь у створенні 12 фільмів, серед яких “Назар Стодоля”, “Звенигора” (режисер — Олександр Довженко), “Борислав сміється” та інші.
Після примусової еміграції художника за межі СРСР більшість його кінопроєктів були знищені радянською владою через цензуру.
Читайте також: ТОП-5 найкрасивіших будівель у стилі Українського архітектурного модерну
Василь Кричевський активно займався живописом. Частина його творінь знаходиться за кордоном, а найбільша колекція зберігається в Українському музеї в Нью-Йорку. У 2003 році онука митця, Оксана де Лінде, передала приблизно 300 картин Василя Кричевського в якості дару українським музеям. Зараз вони знаходяться у Харкові, Полтаві, Лебедині та Києві.
У 1943 році Василь Кричевський залишає Україну у віці 70 років. Спочатку він проживав у країнах Європи, а потім, завдяки роботі свого зятя, поїхав до Венесуели. Там, у Венесуелі, він також помер 15 листопада 1952 року.
Для Кричевського виїзд з України був великою трагедією, оскільки його серце завжди належало Україні. Те, що його могила знаходиться зараз у США, можна розглядати як недоречність, і його можна розглядати як втрату, яку слід повернути додому, до України.
