Кругла площа в Полтаві є символом епохи класицизму, відіграючи ключову роль у місті як перехрестя головних магістралей. Будівлі на цьому майдані є архітектурними пам’ятками, а в центрі площі – сад, який є одним з основних туристичних об’єктів. Це улюблене місце для відпочинку як місцевих мешканців, так і гостей міста.
В матеріалі MyPoltava.info ми зібрали для вас цікаві факти з історії створення Круглої площі.
Олександрівська площа, названа на честь російського імператора Олександра I, почала забудовуватися у період з 1805 по 1811 роки за планом, розробленим губернським архітектором, Михайлом Амвросимовим, випускником московської архітектурної школи.
У цей період у росії активно проводилися роботи з перебудови старих провінційних міст, використовуючи досвід столичного містобудування. Особлива увага була приділена губернським містам. У 1802 році була сформована Полтавська губернія, для якої були створені будівельна і губернська креслярська експедиції.
У 1803 році був розроблений регулярний план розбудови Полтави як адміністративного центру новоутвореної губернії на 1804–1805 роки. Героїчний масштаб площі, створюваний великим ордером головних фасадів будівель, їхня ієрархічна підпорядкованість та стильова єдність архітектурних елементів, мали на меті відображення головної художньої ідеї ансамблю — прославлення російської імперської величності.
Амвросимов пропонував генерал-губернатору Олексію Куракіну розташувати адміністративні будівлі на заході від історичного центру міста, де, за легендою, полтавці зустрічали царя Петра I та його армію після Полтавської битви. За його пропозицією, площа мала бути круглою, що відповідало радіальному трасуванню шляхів того часу, що розходилися від міської брами на Київ, Костянтиноград, Кременчук, Москву, Новоросійськ і Харків.
У XVIII столітті на цьому місці знаходився Ярмарковий вигін, тому нову площу також планували використовувати для торгівлі дьогтем та вином.
З наближенням 100-річчя Полтавської битви виникла ідея спорудити монумент, місце для якого визначили на головній площі, а адміністративні будівлі розташувати навколо нього в круговому порядку. Більшість будинків передбачалося побудувати за типовими проєктами «зразкових будівель губернських міст», що розроблені в Петербурзі під керівництвом відомого архітектора Адріяна Захарова.
Проєкт площі був затверджений у 1805 році, і в 1806 році було розроблено «Генеральне положення казенних будівель на полі Олександрівської площі», в якому були визначені обриси всіх будівель, за винятком будинку генерал-губернатора, для якого залишили місце в північно-західному секторі. Проєкт передбачав побудову губернських державних установ, будинку цивільного губернатора, будинку віце-губернатора, Малоросійського поштамту, Дворянського зібрання, повітових державних установ та губернської гімназії.
Будівництво більшості будинків було здійснене протягом 1806–1811 років. Домінантою ансамблю став пам’ятник Слави, встановлений у геометричному центрі площі на перетині осей восьми радіальних вулиць і головних осей симетрії всіх розташованих по периметру споруд.
Відкритий 27 червня 1811 року, монумент закривав перспективи вулиць, спрямованих на головні містобудівні домінанти старого міста: Успенський собор, Хрестовоздвиженський монастир, парафіяльні церкви. Це забезпечувало композиційну цілісність ансамблю та його органічне включення в історично сформоване середовище.
Надалі ансамбль площі Олександрівська зазнав значних змін. Наприклад, для того, щоб компенсувати нерівномірність висоти будівель у порівнянні з площею, у 1820-х роках центральне коло було поділено на чотири сектори за допомогою доріжок, які використовувалися для створення клумб. У 1830-х роках був створений сквер з радіальними алеями. Також у цей період було зведено Поштамт і Дворянське зібрання. Проєкт гімназії не був реалізований, і на його місці у 1835–1840 роках було збудовано Полтавський кадетський корпус.
У цілому, ансамбль площі мав великі розміри й характеризувався вільною симетричною забудовою, що відбивалося в розташуванні будівель за принципом поміщицької садиби з головним корпусом по осі та службовими по боках. Кожна споруда відрізнялася розмірами й декором відповідно до рангу свого власника. Проте всі вони мали два основних поверхи, підняті на високий цоколь, і відзначалися архітектурним членуванням фасадів, яке відображало їх функціональне зонування. На перший поверх розташовувалися парадні зали та приймальні, на другий — житлові приміщення, а в цоколі — службові приміщення.
Слід зазначити, що хоча архітектурні рішення були різноманітними, проте всі вони дотримувалися стильової єдності, а головним елементом були колонні портики.
Читайте також: Біла альтанка: улюблене місце полтавців та візитна картка міста
У другій половині XIX століття деякі будинки на площі пройшли реконструкцію. Наприклад, головний корпус і флігелі поштамту були об’єднані в одну споруду з неоренесансним декором. Також були добудовані губернські державні установи за проєктом харківського архітектора Данилова. Однак, в 1911–1913 роках споруди художньо-ремісничого училища імені Хрульова, зведені на місці повітових державних установ, створили серйозний дисонанс у формах модерну.
У 1840-х роках на площі вперше були посаджені екзотичні дерева, такі як пірамідальні тополі, завезені з-за кордону. У 1881 році сквер у центрі площі був огороджений чавунною литою огорожею, а у 1886 році були висаджені додаткові дерева. З часом ці дерева розрослися, і Кругла площа перетворилася на парк з кільцевою магістраллю та радіальними алеями.
У 1842 році за наказом Олександрівський сад був переданий Петровському кадетському корпусу, а його нова назва стала Корпусним парком (іноді — Корпусним садом). У 1880 році цей парк був подарований місту. Це був єдиний з трьох парків Полтави, який був загальнодоступним для всіх мешканців міста, і в ньому навіть грав духовий оркестр у вихідні дні. З часів Української Народної Республіки парк отримав назву Мазепиного гаю, а з 1920-х років він став відомий як Жовтневий парк.
Під час Другої світової війни ансамбль площі в Полтаві майже повністю був руйнований. Будинки лишалися лише у вигляді мурованих “коробок”, а дахи, перекриття, вікна і двері були знищені пожежами. Після визволення міста в 1944 році було оголошено Всесоюзний конкурс на реконструкцію площі. Багато проєктів пропонували знести ансамбль і збудувати сучасну споруду у стилі сталінського ампіру. Деякі ідеї включали зробити площу квадратною і залишити лише монумент Слави.
Проте переміг проєкт авторської групи полтавських архітекторів під керівництвом Вайнгорта і Литвинцева. Вони запропонували ретельно відреставрувати весь класицистичний ансамбль, додавши втрачені будівлі в тій же стилістиці. Проєкт був реалізований протягом 1945–1963 років.
Більшість споруд було відновлено за архівними кресленнями, але з новим функціональним плануванням. В ході реконструкції були усунуті стилістичні помилки минулого.
Наприклад, будинок міської партії, колишній будинок Малоросійського поштамту, був реконструйований у середині XIX століття, але його зовнішній вигляд був змінений на бароковий. Після війни йому була повернута історична стилістика з колонадою та портиком.
У 1957 році було споруджено Полтавський будинок зв’язку, який завершив формування класицистичного ансамблю Круглої площі. Раніше на цьому місці, де тепер знаходиться центральний вхід до поштамту, стояв невеликий півтораповерховий будиночок повітових державних установ. Ліворуч, на розі вулиці 1100-ліття Полтави, був будинок художньо-ремісничої школи імені Хрульова, який не вписувався у стиль ансамблю Круглої площі. Під час війни будинок повітових державних установ майже повністю було зруйновано, але будинок Хрульова залишився.
Після війни, при реконструкції площі, будинок художньо-ремісничої школи був включений до композиції новопроєктованого поштамту, а його стилістика, декор та елементи фасаду були змінені на класицистичні. Таким чином, ансамбль став строго витриманим в єдиному стилі.
У 2008–2009 роках, до 300-річчя Полтавської битви, транспортна розв’язка Круглої площі була реконструйована. Були побудовані зручні комплексні підземні переходи до Корпусного саду з боку вулиць 1100-річчя Полтави й Соборності.
Також був створений сучасний підземний торговельно-розважальний комплекс “Злато місто”, який став новим архітектурним акцентом площі.
Читайте також: Пирятин на Полтавщині: від старовинного козацького міста до сучасності
Ансамбль Круглої площі є одним із найвизначніших архітектурних комплексів України в стилі класицизму. Він єдиний на пострадянському просторі композиційно завершений архітектурний ансамбль доби губернського класицизму.
Площа в плані кругла, діаметром 375 метрів, з вісьмома радіусами вулиць, що розходяться. Композиційний центр площі — також круглий у плані Корпусний сад площею 6 га. Парк розрізають вісім радіальних алей, чотири з яких головні. Домінантою ансамблю площі є 16-метровий монумент Слави, встановлений у геометричному центрі парку. По колу площі розташовано вісім адміністративних споруд і житлових будинків, збудованих в єдиному класичному стилі з класицистичним і неоренесансним декором. Ці будинки є пам’ятками архітектури.
Однією з виняткових особливостей Круглої площі є те, що проєкти «зразкових будівель губернських міст», розроблені в стилі губернського класицизму професором архітектури Захаровим на початку XIX століття, були зібрані воєдино тільки в Полтаві. Ця площа вважається єдиним у світі цілісним класицистичним ансамблем круглої форми, збудованим в єдиному стилі.
Комплекс пам’яток Круглої площі внесений до Державного реєстру національного культурного надбання під № 577. Як окремі об’єкти культурної спадщини до Реєстру також внесені елементи ансамблю:
Цінні історичні споруди на Круглій площі зазнають руйнування через відсутність належного утримання та реставрації. Втрата будь-якої частини ансамблю Круглої площі Полтави означатиме втрату важливого культурного та архітектурного надбання. Ці споруди не лише є свідченням історії міста, але й визначають його обличчя та унікальний характер.
Частина об’єктів поступово руйнується. З семи будинків, які входять до ансамблю Круглої площі, чотири перебувають в аварійному стані. Найбільших руйнувань зазнає домінанта північного сектора площі — Будинок кадетського корпусу: у липні 1995 року відбувся останній випуск Полтавського вищого зенітно-ракетного командного училища, яке розташовувалося у приміщеннях Кадетського корпусу, і з того часу триває руйнація історичної споруди.
Становище пам’ятки погіршувалось зі зміною його форми власності в 2004 році. Нарешті, в 2012 році будівля була переведена в комунальну власність. Однак досі громаді не пред’явлено плану її рятування.
Не в кращому стані кінотеатр імені Котляревського, розташований у будинку Дворянського зібрання — будівля кінотеатру розсипається на очах. Капітального ремонту конче потребують також Мала академія мистецтв імені Раїси Кириченко (будинок Малоросійського поштамту) та Обласна рада профспілок (будинок генерал-губернатора).
Читайте також: Печери під забудову: як в Києві намагаються врятувати стародавню спадщину
Побутує думка, що ансамбль Круглої площі міг би бути свого роду віддзеркаленням Двірцевої площі у Санкт-Петербурзі. Виявляється, що за своєю концепцією він міг надихатися архітектурою та плануванням петербурзьких просторів.