Один з численних, чий зовнішній вигляд втілив у собі втілення часу, володіє неперевершеним естетичним виразом, який уважно відібрав час, вилучивши всі зайві деталі й перетворивши його на унікальний шедевр витонченої скромності.
Ця невеличка споруда, у якій збереглася вся двохсотрічна історія видатного міста, мов тінь лягає на прекрасний образ, що прихований під вуаллю зелені, готовий витримати випробування часом та зберегти свою красу для майбутніх поколінь.
Історію будинку віцегубернатора в Полтаві читайте в матеріалі MyPoltava.info.
На початку XIX століття архітектурний ландшафт Полтави зазнав істотних змін, створивши новий образ міста, який вже понад два століття вражає своєю красою в центрі міста. Все це почалося з оригінальної ідеї забудови круглої площі з адміністративно-соціальними будівлями, які виконані в одному архітектурному стилі, за зразком типового проєкту від Адріяна Захарова.
Північний сектор був призначений для резиденції віцегубернатора і був адаптований під житловий комплекс під керівництвом полтавського губернського архітектора Михайла Амвросимова.
Будівництво комплексу тривало з 1808 по 1811 роки й включало центральну будівлю та два одноповерхових г-подібних флігеля, які були з’єднані між собою парканом, як і інші подібні структури того часу.
Маєток, який за своїми розмірами був досить скромним порівняно зі старою губернаторською резиденцією, виконував не лише адміністративно-житлові функції віцегубернатора, але також служив домівкою для контори губернської креслярні протягом кількох десятиліть.
У другій половині XIX століття, коли кадетський корпус, розташований поруч, почав працювати в повному обсязі, і кількість охочих здобути освіту в ньому зросла, стала відчутна нестача приміщень. Тому місцева влада вирішила передати будинок віцегубернаторства управлінню навчального закладу, а його допоміжні споруди разом з флігелями були розібрані.
До початку Другої світової війни, не дивлячись на зміну влади в Україні, будинок був невід’ємною частиною Кадетського корпусу, історія якого відображала всі зміни у соціально-політичному житті полтавських земель.
Під час війни, яка накрила місто, прийшли смерть, страждання та руйнування міської інфраструктури. У 1943 році всі споруди на центральній площі Полтави постраждали від руйнувань у різному ступені, включаючи колишню резиденцію віцегубернатора, яка отримала значні пошкодження та зазнала пожежі в центральному фасаді.
Минуло майже десятиліття, перш ніж руки радянської дійшли до архітектурного обрамлення Корпусного саду. Проєкт Набойченка щодо відновлення будівлі №40, без класичного колонного портика доричного ордера на центральному фасаді та з переплануванням під житлові потреби, був втілений у життя лише у середині 1950-х років (роботи завершилися у 1957 році).
Колишня резиденція віцегубернатора і далі існує як багатоквартирний житловий будинок, щасливо переживши падіння радянського режиму на українських землях та відновлення цивілізованого правового порядку в 1991 році.
Читайте також: Кругла площа у Полтаві: унікальна архітектурна пам’ятка, яку вважають чудом
Це цегляна споруда з двома поверхами на високому цоколі, яка має сім вікон у центральному фасаді та вальмовий дах, виконаний у класичному стилі.
Після демонтажу центрального колонного портика декор споруди складають лише коробові вікна цокольного поверху, прикрашені рустом і замковим каменем.
Бокові ризаліти з порталами високих прямокутних вікон на першому поверсі мають трикутні сандрики, що спираються на масивні антаблементи з квадратними напівколонами доричного ордера, а фасад прикрашений розкішним карнизом на модильйонах.