Полтавщина – багата на традиції, а також відома своєю аутентичною кухнею, різноманітною культурою та старовинними промислами. Полтавці відзначаються своєю працьовитістю, але також вміють насолоджуватися життям. Тому цей край славиться своїми цікавими звичаями та культурними традиціями.
Читайте в матеріалі MyPoltava.info про традиції та звичаї Полтавщини.
Фестиваль галушок – це традиційне кулінарне свято, яке регулярно відбувається на Соборній площі у місті Полтава. На цьому заході беруть участь понад півсотні кухарів, кожен з яких прагне переконати відвідувачів у тому, що саме їхня страва є найсмачнішою. Головною подією фестивалю є кулінарна битва, в якій беруть участь 12 ресторанів, що розташовані на площі. Суворе журі визначає переможця та нагороджує його призом.
Однак фестиваль пропонує не лише можливість смакувати страви, але й розважальну програму для гостей. Кожен рік організатори підготовляють насичену концертну програму з участю музичних колективів та театральних груп, що додає святкового настрою події.
Весільні традиції українського народу завжди являли собою змішання обрядів, релігійних звичаїв, елементів побуту та повір’їв. Хоча сучасні молодята часто віддають перевагу відмові від традиційних весільних обрядів, народні звичаї все ще зберігаються. Вони особливо яскраво проявляються у Полтавській області, де навіть існують туристичні програми, присвячені весільній спадщині регіону. Варто зазначити, що саме тут знаходиться Музей українського весілля, де проводяться вистави з повним розгортанням справжнього весілля, а кожен учасник екскурсії стає гостем цієї унікальної події.
Ранок весільного дня розпочинався з відправлення музикантів від нареченого до нареченої, що означає таким чином початок зборів та підготовки до урочистостей. Батьки нареченого виражали своє благословення синові, пригощали гостей, а мати прикріплювала дві голки до хреста на спині сина, які були освячені в церкві.
За старовинним звичаєм, нареченого обливали свяченою водою, а також обсипали зерном та монетами, бажаючи йому здоров’я та багатства. Потім батьки виводили сина за ворота, а за ними на щастя розбивали тарілку, з якої розсипали зерно з монетками. Бояри та наречений разом зі сватами називалися у народі “весільним потягом”, до якого потім приєднувалися дружки та сама наречена. На початку весілля обидві сторони, нареченого та нареченої, дражнили одна одну жартівливими піснями та примовками.
Наречений мав пройти чергу випробувань, які придумували його друзі та бояри з весільного потягу, перш ніж потрапити до нареченої. Неодружені хлопці, які проживали на тій самій вулиці з нареченою, ставали на ворота як стіна і не пропускали нареченого без “відкупу” за наречену.
Пройшовши всі ці випробування, наречена в’язала на руку нареченому хустку як символ згоди. Потім молодята ставали перед батьками для благословення перед образами. Після церемонії вінчання весь весільний потяг вирушав у двір до нареченої, де їх чекав святковий стіл. Молодята обходили тричі коровай і сідали на лавку, застелену вивернутою овечою шкірою.
На весіллі танцювали всі, незалежно від віку. Починали з першого танцю молодих, а потім танцювали дружки з боярами під обрядові пісні та жартівливі примовки. “Покривання” нареченої — це був особливий обряд, коли наречена ставала молодою дружиною. Для цього нареченій знімали вінок, а свекруха одягала тричі на неї хустку. У весільному вінку обов’язково мало бути багато стрічок, щоб кожній незаміжній дівчині вистачило по стрічці, яку їй вручала наречена. Також на весіллі розрізали весільний коровай і роздавали кожному гостю по шматочку.
Триденний медовий ярмарок, який стартує наприкінці серпня у Полтаві, є однією з найочікуваніших подій для місцевих мешканців та гостей міста. Цей захід проводиться на алеї по вулиці Гоголя, біля обласного музично-драматичного театру. Традиційно ярмарок організовується у день Маковія, або Медового Спасу, і вже протягом 25 років радує своєю атмосферою та продуктами.
Учасники ярмарку — це сім’ї бджолярів з різних громад Полтавського району, що є членами Полтавського обласного Товариства бджолярів. Вони пропонують гостям широкий асортимент медових продуктів, включаючи різні сорти меду, віск, прополіс, квітковий пилок, медове мило та свічки, а також медові настойки та інші цікаві вироби. Окрім медових продуктів, на ярмарку можна знайти авторські сувеніри, прикраси, іграшки та інші речі.
Організатори ярмарку також приготували розваги для відвідувачів, такі як конкурси між бджолярами, ігри для дітей, музичні виступи та інші цікаві заходи. Відвідувачі можуть не лише смачно поїсти, а й отримати хороший настрій та незабутні враження від яскравого свята меду та бджільництва.
Читайте також: «Українці дуже прив’язані до своєї Незалежності»: цитати відомих іноземців про Україну та її славний народ
День святого Андрія Первозванного українці відзначають 13 грудня. Це свято має як християнське, так і язичницьке коріння, що робить його особливим і цікавим для вивчення традицій.
У полтавських селах давні традиції святкування Дня Андрія Первозванного ще збереглися. У минулому кожне село, а іноді й кожна вулиця, мала свою окрему кімнату для вечірніх посиденьок у ніч на 13 грудня. Господиня будинку протягом дня готувала компот із сухофруктів та вареники для хлопців. Дівчата також приносили різні продукти на вечір, допомагали господині готувати вечерю, а хлопці приносили наливку та цукерки.
Цікаво, що традиційно в той самий будинок не могли приходити рідні брати та сестри. Це свідчить про особливе значення цього свята для молоді, яка мала можливість провести час разом з друзями та обмінятися подарунками й враженнями.
Веселі вечорниці під час святкування Дня Андрія Первозванного мали свої традиції, серед яких особливе місце займала гра з Калитою. Господарка місила тісто на солодкий корж з білого тіста, який запікали так, щоб він був твердим. Цей корж називали Калитою і прикрашали його червоною ниткою, що протягувалась через дірку в середині.
Під час гри обирали “пана Калитинського”, найвеселішого хлопця, який умів жартувати. Інші хлопці, яких називали “панами Коцюбинськими”, намагалися відкусити від коржа, але пан Калитинський розповідав жарти, які робили це завдання важким. Якщо хтось був близький до того, щоб вкусити Калиту, пан Калитинський різко підіймав її за нитку, що викликало веселі сміхи та жартівливі коментарі. Така гра додає атмосфері святкування ще більше веселощів.
Ворожіння в цей вечір були особливим моментом, який хвилював кожну дівчину. Перше ворожіння проводили з паперовою квіткою, гілочкою мирту, перснем та лялькою, розкладаючи їх під тарілками. Якщо дівчина знаходила під тарілкою паперову квітку, це означало, що вона залишиться ще в дівках. Гілка мирту сигналізувала про розлуку з коханим, а знайдена лялька передбачала зраду хлопця.
Інше ворожіння відбувалося на вулиці, де дівчата кидали чобіт і спостерігали, куди дивиться шкарпетка. Також використовували паркан, при цьому звертаючись до нього і говорячи “Старець, молодець”. Залежно від вигляду останнього кілка можна було вгадати про майбутнє нареченого: рівне і тонке кілко обіцяло молодість і здоров’я, а понівечене і сухе — старість.
Крім цього, дівчата кидали папірці з іменами хлопців у шапку і витягували один із них, яке ім’я вийде, так і будуть звати нареченого.
Свято сала у Полтаві, яке проводиться в січні, є важливою подією для міста та всієї області. Участь у святі беруть підприємці з усієї області, що додає святкуванню особливого колориту та різноманітності.
У програмі свята, як правило, включені різноманітні заходи, спрямовані на підтримку та просування сала як національної страви.
Крім традиційних салових страв, на святі можна придбати різноманітні м’ясні вироби, сувеніри від народних умільців, а також взяти участь у конкурсі на кращу страву із сала, де представлені найрізноманітніші інтерпретації цієї страви.
[…] Читайте також: Звичаї та традиції Полтавщини: цікаві ритуали й обряди […]