Привид в центрі міста, скарби, цілюща вода та ревнощі Марусі Чурай: легенди Полтави

Полтава стала свідком численних подій, важливих не тільки для всієї України, а і Європи. Проте поруч з історичними фактами та подіями існує інший світ — світ легенд та міфів, які переплелися зі справжніми подіями, надаючи місту таємничості.

MyPoltava.info пропонує розглянути деякі з них і спробувати розгадати таємниці, які приховує в собі Полтава.

Скарби гетьмана Івана Мазепи

Існує легенда про видатного гетьмана Івана Мазепу, який, за віруванням, приховав частину своїх скарбів у Полтаві перед тим, як приєднатися до війська шведського короля Карла XII. Повідомляється, що тридцять возів із золотом і сріблом були заховані на місці, де тепер розташований Хрестовоздвиженський монастир.

Проте це не єдине місце, яке вважається потенційним сховком багатства. Багато разів старовинні залізні монети були виявлені на Івановій горі. Легенди стверджують, що на цьому місці блукають примари, які, мовляв, досі охороняють скарби гетьмана.

Привид Кадетського корпусу

У Кадетському корпусі, що розташований в самому серці Полтави, існує легенда про привида. Згідно з цією історією, в колись престижному навчальному закладі навчався хлопець, якого несправедливо звинуватили у крадіжці. Адміністрація повідомила батьків юнака про цей злочин і запропонувала два варіанти покарання: публічне покарання хлопця або відмову від його майбутньої служби у війську.

Батько і мати, які не вірили своїй дитині, обрали перше. Але для юнака це був удар. Не здатний витримати ганьбу та недовіру, він покінчив життя самогубством, викинувшись з вікна верхнього поверху.

Пізніше в Кадетському корпусі виявили справжнього злодія. Проте життя хлопця вже було втрачено. З того часу привид несправедливо засудженої дитини блукає по будівлі.

Читайте також: Сім фактів про Полтаву, які ви могли не знати

Маруся Чурай, Гриць та зілля

За легендою, Маруся Чурай, мешканка Полтави, виділялася надзвичайним голосом, гарно співала пісні, але потрапила під підозру у вбивстві свого коханого Гриця через його зраду.

Згідно з оповіданнями, Маруся народилася у 1625 році у родині Гордія Чурая, урядника Полтавського козацького полку. Маруся була єдиною дитиною своїх батьків, і після смерті Гордія, її мати Горпина залишилася сама з нею.

Маруся закохалася в полтавця Грицька Бобренка, який був хорунжим Полтавського полку. Проте Гриць був слабким і безвольним, і не міг приймати рішень без материнського впливу. Мати Гриця була жадібною до грошей і намагалася завадити їхньому коханню, бо мріяла, щоб син одружився з багатою племінницею полковника Мартина Пушкаря, Галею, дочкою Федора Вишняка.

Попри любов Марусі, Гриць одружився з Галею Вишняківною. Це було великим ударом для Марусі, яка любила Григорія понад усе і не могла пережити його зраду. Вона спробувала втопитися у Ворсклі, але її врятував Іван Іскра. Потім їй спала думка помститися зрадникові. Якось, зустрівши Марусю і пригадавши минулу любов, Гриць запросив її на вечорниці. Дівчина одразу погодилася, адже саме на вечорницях вона задумала втілити свій задум — напоїти зіллям коханого.

Гриць помер, а Марусю засудили до страти за отруєння. Але Іван Іскра втрутився та допоміг їй отримати помилування від Богдана Хмельницького, вказуючи на її величезний внесок у музичне мистецтво. Згідно з легендою, сам Хмельницький попросив про її звільнення. Марусю відпустили, але події ці залишили на ній свій слід. Вона померла в 1653 році, шукаючи прощення у Києві.

У Полтаві нині є пам’ятник Марусі Чурай, який розташований біля театру ім. Миколи Гоголя, що нагадує про її історію.

Легенда про галушки

Існує легенда про те, що галушки одного разу врятували Полтаву від нападу ворогів. Ситуація стала дуже напруженою, коли ворожі сили оточили місто і вирішили чекати, поки запаси їжі у мешканців закінчаться. І справді, з плином часу запаси продуктів стали зменшуватися.

Тоді одна господиня вирішила взяти справи у свої руки. Знайшовши у своїх запасах трохи яєць і борошна, вона почала готувати галушки. Під час приготування вона помітила через вікно ворожого шпигуна, який нахабно рухався містом, спостерігаючи за обстановкою.

Господиня не мала сил терпіти таку нахабність. Без вагань вона кинула в шпигуна перше, що попалося під руку — галушки. Коли шпигун повернувся до свого табору, він доповів своєму командирові, що в місті ще є багато їжі, оскільки мешканці готові навіть кидати нею у ворогів.

Ця відвага мешканців вразила ворогів і змусила їх відступити, знявши облогу з міста. Таким чином, місто було врятоване завдяки хитрості та відваги господині, яка кинула галушками у шпигуна.

Читайте також: Звичаї та традиції Полтавщини: цікаві ритуали й обряди

Легенда про цілюще джерело

У давнину Полтаву тероризувала загадкова хвороба, яка забирала життя багатьох мешканців. Це було, мабуть, пов’язане з відсутністю чистої води у місті.

Під час цих жахливих подій одній дівчині приснився дивний сон. В її кімнату увійшов старець у білому одязі. Переступивши поріг, він звернувся до дівчини й запитав, чому вона сидить вдома, а не гуляє з друзями. Дівчина відповіла, що не може радіти, коли люди помирають. Тоді старець сказав: “Сходи до Чорного Яру, під горою ти знайдеш джерело. Випий з нього води, і ніяка хвороба тебе не торкнеться.”

Дівчина розповіла свій дивний сон сусідам, а вони — своїм знайомим. Так історія стала відома всій Полтаві. Мешканці пішли до вказаного місця, знайшли джерело та почали пити воду з нього. З того часу хвороба покинула місто.

Ця легенда стала пророчою, оскільки саме на Панянці, під горою, у 1899-1900 роках заклали першу артезіанську свердловину, забезпечивши місто чистою водою.