Уламок старої Полтави стоїть як нагадування про колись жвавий торговельний міський центр, що залишився лише в спогадах і пожовклих світлинах. Це одна з тисяч і унікальних у своїй неповторності перлин української торговельної архітектури кінця XIX століття.
Історію будівлі губернського акцизного управління Полтави читайте в матеріалі MyPoltava.info.
Початком історії двоповерхового будинку на перехресті вулиць Успенської та Іванівської (сьогодні Соборності та Гоголя відповідно) вважається 4 червня 1861 року, коли було затверджено “Положення про акцизні збори”. Цей документ послужив основою для створення Полтавського акцизного управління протягом наступного року.
Управління мало на меті встановлення розміру акцизу (що не є прямим податком) на алкоголь, кондитерські та дріжджові вироби, тютюн, освітлювальні мастила, сірники, а також контроль за стягненням цього збору та патентного збору за їх виробництво та продаж.
Протягом свого існування акцизне управління, спочатку губернське із функцією контролю за споживанням алкоголю, з часом від першого десятиліття до кінця XIX століття перетворилося на шість округ та розширило свою діяльність на територію міста, додаючи до своєї адресної книги будинки Бартена на Сінній площі, Тораревої біля Белухінського скверу, Гебенштрейта на Поштамській вулиці.
Для зручності функціонування останнього будинку була встановлена поштова скриня. Слід зазначити, що управління 1-го округу Полтавського та Кобелянського повітів розташовувалося окремо в будинку Головних на Кладбищенській вулиці, а пізніше — в 1 Полтавському казенному винному складі.
Протягом усього цього часу ділянка на перетині вулиць Олександрівської та Іванівської, разом з житловим будинком під номером 8, належала членові правління Полтавського сільськогосподарського товариства та Ревізійної комісії Полтавської управи Червоного Хреста, полковнику Федору Дабічу.
Після його смерті власниками стали його сини Миколаї та Сергій, які продали свою родинну резиденцію між 1898 та 1899 роками.
Новим власником став відомий меценат Полтави, який був почесним громадянином міста та активним членом різних громадських організацій, зокрема церковнопарафіяльної школи при Преображенському соборі та дитячих притулках.
Це був Федір Греков, який також був членом Полтавського товариства Взаємного кредиту купців, торгово-промисловників та сільських господарів, а також Полтавського міського присутствія за квартирний податок.
З метою розширення корисної площі будівлі, розташованої в самому серці тодішнього активного торговельного центру (завдяки кутовому розташуванню ділянки), новий власник розпочав велике будівництво у 1900 році.
Читайте також: Полтавський кадетський корпус: історія створення та занепаду
Це будівництво можливо охоплювало реконструкцію існуючих конструкцій або їх збереження, або ж можливо без них, яке було реалізовано за проєктом відомого архітектора Полтави того часу Олександра Ширшова.
Хоча будівництво будинку було завершено до кінця сезону, облаштування внутрішніх приміщень тривало протягом наступного сезону. Тому головний та спочатку єдиний орендатор майбутнього комплексу на вулиці Олександрівській, №8, Полтавське акцизне управління, зміг розпочати свою діяльність у свіжопофарбованих приміщеннях лише десь між 1902 та 1903 роками.
Після смерті Федіра Максимовича, його єдина донька, викладачка малювання, російської мови та історії в Полтавському інституті шляхетних дівчат, місцевих гімназіях, Ганна Грекова успадкувала будівлю. Деякі приміщення, відповідно до традицій попередніх власників, були передані на користь місцевого Управління товариства Червоного Хреста.
Ці дві організації продовжували свою діяльність у приміщеннях будинку Грекової разом, навіть під час Першої світової війни, аж до кінця імперії Романових. Після встановлення більшовистської влади, коли Управління акцизів було ліквідовано разом з іншими державними інститутами, будівлю реквізували на користь радянської влади та переобладнали під свої потреби.
Приміщення колишньої будівлі Полтавського губернського управління витримали вогонь Другої світової війни, і після війни радянська влада перетворила перший поверх на торгові приміщення, а верхні поверхи використовувалися для житлових цілей.
Читайте також: Птахи, леви та химери: ТОП-7 українських будинків зі звірами
Після відновлення української незалежності у 1991 році, будівля за адресою Соборності, 24, продовжує використовуватися, хоча тепер у квартирах та магазинах є приватні власники.
Проте загалом будівля отримала статус пам’ятки архітектури за розпорядженням Полтавської обласної адміністрації від 15 жовтня 2020 року.
