Ця класична будівля дійсно є нестаріючою класикою, яка витримує випробування часу та залишається актуальною в усі часи. Її витончені риси та вишукана архітектура вражають своєю красою і виразністю, а еталонна гармонія кожного деталлю підкреслює величність та досконалість майстерності тих, хто створив цей шедевр.
Ця споруда, невеликий діамант забудовної скарбнички, впевнено стоїть серед міста, свідчачи про велич та розкіш міського ландшафту. Її статус як архітектурної перлини підкреслюється не лише красою зовнішнього вигляду, а й історичним значенням та культурною спадщиною, яку вона представляє.
Про маленький діамант, який продовжує прикрашати наше місто, читайте в матеріалі MyPoltava.info.
Ця двоповерхова споруда в класичному стилі, яку звели в 1844 році, стала однією з чарівних намистин, які прикрашали Олександрівську вулицю. Вона належала багатому магнатові, пану Аврааму Варшавському, який розумно вкладав свій капітал у нерухомість для майбутнього комерційного використання.
Раціональна організація внутрішніх приміщень споруди, а також її престижне місце розташування поруч з Корпусним садом, зробили її ідеальним вибором для резиденції Полтавської ремісничої управи. Ця управа була створена Жалуваною грамотою містам від 1785 року і координувала діяльність місцевих цехів.
Попри відсталість ідеї цехової організації на момент її впровадження, царська влада продовжувала підтримувати цей підхід аж до початку XX століття. Так, Полтавська управа діяла в будівлі до визнання очевидного та ліквідації цехової організації в 1902 році, хоча процес згортання цеховництва почався набагато раніше.
Потім будівлю використовувало полтавське Товариство взаємного кредиту купців, яке тут затрималося на півтора десятиліття, але було ліквідоване під час Першої світової війни. Після невеликого періоду відновлення української незалежності та поновлення московської окупації, будівлю вилучили з приватного володіння і використовували для торговельно-житлових потреб.
Вона витримала різні періоди московської та німецької окупації, а також відновлення після Другої світової війни за проєктом архітектора Черняхівця.
З поверненням на українські терени в 1991 році прапора свободи та демократичних норм юридичного права, призначення приміщень будівлі не змінилося. Вони продовжили своє служіння комерції, але тепер приватні власники отримали офіційне підтвердження своїх майнових прав.
За понад 175 років існування класична будівля Авраама Варшавського, розташована на розі Соборної та Європейської вулиць, зберегла свою красу. Попри численні реставрації, вона не втратила свого первинного вигляду.
Питання визнання її історико-культурної цінності виникло на державному рівні й було закріплене відповідним наказом профільного міністерства від 20 лютого 2020 року.
Описана цегляна споруда є втіленням класичної архітектури першої половини XIX століття. Її прямокутна форма з вальмовим дахом і симетричними фасадами, а також розташування на розі двох центральних вулиць свідчать про важливе місце в міському плануванні.
Характерні риси стилізованого класицизму виявляються у витонченому декорі, включаючи глуху балюстраду, лінійні сандрики, профільовані лиштви та карниз, а також архітектурні деталі, які надають будівлі вишуканості й грандіозності.
Центральний фасад особливо багато уваги приділяє деталізації, з високими арками, балконом за кованими ґратами та горельєфними табличками, які символізують родючість і достаток. Розкішний рослинний орнамент та величезний трикутний фронтон у кінці дають фасаду вишуканий вигляд.
Дворовий фасад вражає відкритими аркадними галереями та колонним портиком іонічного ордера, що надає будівлі виразність і велич. Ковані ґрати додають елементу безпеки та естетики, підкреслюючи розкішність споруди.
Ця архітектурна перлина стала не лише символом естетики та вишуканості, а й важливим елементом культурної спадщини Полтави, який зберігається та шанується протягом століть.
