У природно-заповідному фонді Полтавської області налічується 384 території та об’єкти, які в сумі охоплюють 142426,8715 гектара, що становить 4,95% від загальної площі області.
Серед них 46 заказників, з них 11 мають державне значення; 92 пам’ятки природи, включаючи одну з державним статусом; також, у списку знаходиться Устимівський дендропарк та 20 парків, які вважаються пам’ятками садово-паркового мистецтва, із них 4 мають державне значення; а також 10 заповідних урочищ.
Загалом, кількість територій та об’єктів місцевого значення становить 355.
MyPoltava.info пропонує вам ознайомитися з деякими з видовищно-красивих місць Полтавщини.
Пирятинський національний природний парк є одним з наймолодших парків не лише у Полтавській області, а й у всій Україні. Він був заснований 11 грудня 2009 року за ініціативою Президента Віктора Ющенка.
Попри свою молодість, парк має статус природоохоронної, науково-дослідної та культурно-освітньої організації. Розташований він на північному заході Полтавської області, де перетинаються декілька ключових автодоріг країни та залізнична колія. Також через парк протікають три річки: Удай, Руда і Переклад, які поділяють його на декілька частин. Загальна площа парку становить понад 12 тисяч гектарів.
Природний парк у Пирятині вражає своєю красою пейзажів, які магнетично приваблюють десятки тисяч туристів з усіх куточків України та з-за кордону. На його території можна зустріти рідкісні види рослин і тварин, послухати неповторний спів птахів і насолодитися чистим повітрям.
В парку відвідувачі можуть спостерігати за життям його мешканців у природному середовищі. На цій великій території живуть десятки видів тварин: ссавці, земноводні, парнокопитні. У річках плавають кілька видів риб та інших мешканців прісноводних водойм. Серед пташиного світу можна зустріти зябликів, малинівок, дроздів, тріскачок і багато інших.
На території парку добре розвинена туристична інфраструктура, є спеціально позначені маршрути подорожей. Також в парку працюють професійні гіди, які розповідають відвідувачам про найбільш важливі місця парку та його мешканців.
У 2012 році був заснований Нижньосульський національний природний парк з метою збереження цього дикого куточка природи. Територія славиться своєю надзвичайною різноманітністю рослин і тварин, серед яких є чимало рідкісних видів, внесених до охоронних списків.
Острови та береги Сульської затоки відомі своїми грибними місцями та ягодами. Любителям прогулянок по лісу є де відпочити. Проте найбільше ці місця приваблюють рибалок.
Більше ніж 200 видів пернатих утворюють величезні зграї на островах. Деякі прилітають сюди відпочити й підгодуватися під час тривалих перельотів, інші затримуються тут надовго, щоб побудувати гнізда й висиджувати потомство.
Ця система островів – одна з наймальовничіших на території парку. Вона має дуже велике біорізноманіття. Саме ці місця обмилували великі баклани, тут утворилася їхня колонія. Максимальна кількість була у 2015 році – тоді тут гніздилося понад тисяча пар великих бакланів.
Угіддя національного парку розташовані вздовж кордону Черкаської та Полтавської областей, у нижній частині долини річки Сула. Ця територія мала прикордонне значення ще в часи Київської Русі, коли високі береги річки надійно захищали лінію оборони. Сміливі воїни відстоювали ці терени від облоги монголо-татар, поляків та тюрків. Згодом тут заселилися українці з центральних регіонів, з’явилися козацькі поселення.
З часів Київської Русі вздовж річки Сули розташовувалися укріплення, які служили протягом тривалого періоду. В гирлі річки було відоме місто і порт, куди прибували кораблі з продовольством для місцевого населення та військових частин. Ця оборонна лінія вздовж Сули була дуже важливою, вона захищала від нападів кочових народів, які часто загрожували цим територіям.
Церква в козацькому стилі на околиці села Худоліївка – це нагадування про корінне населення цих місць. Існує версія, що саме тут переховувався бунтар і старшина Запорозької Січі Яків Худолій, якого козаки-повстанці проголосили гетьманом у 1650 році.
Обійти угіддя національного парку площею 18,5 тисяч гектарів неможливо навіть протягом місяця. Однак, існують спеціальні маршрути, які найкраще відображають видове різноманіття тварин і рослин цього дикого краю.
Читайте також: Від Полтави до Миргорода: пам’ятки та визначні місця Полтавської області
Великоселецький гідрологічний заказник, що має загальнодержавне значення, розташований в низов’ях річки Сула і був заснований у 1980 році. В цей час він входить до складу Нижньосульського природного парку. Розташований в Оржицькому районі Полтавщини, заказник охоплює площу 1000 гектарів.
Сусідніми селами є Плехов, Великоселецьке і Малоселецьке. Територія, що охороняється, становить собою типовий природний комплекс заплавної рослинності на правому березі річки Сула та в пригірлевій частині річки Оржиці.
Значна частина заказника — Великоселецьке болото — є одним з найбільших у регіоні. Це комплекс мілководних озер, оточених високотравною рослинністю. У самому болоті ростуть багато типових для місцевості водоростей.
У старицях, яких багато в Малоселецькій частині заказника, ростуть білі водяні лілії. Ними харчуються ондатри й водяні щури. У чистій воді можна зустріти водяну папороть — сальвінію плаваючу.
Вздовж старих річищ росте цікавий злак — манник великий з густими метеличатими суцвіттями. Рослина отримала свою назву через своє солодке їстівне насіння, яке дозріває наприкінці літа.
Також є специфічні підвищені ділянки із засоленим ґрунтом, покриті солелюбними рослинами. Озера і стариці Великоселецького заказника є чудовим місцем для гніздування водоплавних птахів.
Територія парку розташована у західній частині Пирятинського району, на приполіській території Полтавської рівнини, відомої як Лівобережне Придніпров’я. Вона охоплює ділянки природного ландшафту, такі як схил до заплави річки Перевод, заплавні луки та прибережно-водну смугу. Наявність природного водостоку сприяла насадженню різноманітних деревних порід та плодових культур.
На цій території росте понад 40 видів дерев та чагарників, серед яких є дуб, віком до 600 років. Під одним із таких дубів, за переказами, любив відпочивати Тарас Шевченко під час свого перебування у Березовій Рудці. Майже на 25 гектарах висаджено яблуневий сад. Також присутній невеликий став, на якому розміщені два штучні острівки, прикрашені плакучими вербами.
Садиба і парк були засновані в другій половині XVIII століття та належали поміщикам Закревським. Тут, у 1843 та 1845–1846 роках, часто перебував Тарас Шевченко. Під час свого перебування в садибі, він зустрічався з селянами-кріпаками, особливо заприятелювавши з молодшим Закревським — Віктором. Між поетом і дружиною поміщика Ганною виникло палке почуття.
Збереглися портрети поміщика і його дружини, виконані Шевченком олівцем та олійною фарбою, які нині знаходяться в Національному музеї Тараса Шевченка у Києві. Повідомляють, що найбільше полюбляв Шевченко липову алею, де була альтанка.
Основу планування парку складають дві перпендикулярні осі. Перша веде від центрального входу до парадного двору, через палац і далі, по головній алеї парку. Друга ось прокладена від парадного двору на господарську зону, де розміщені будівлі служби, майстерні та склади. Зі старого парку збереглися двоповерховий палац, два одноповерхових флігелі, альтанка, ставок з двома острівцями (площа близько 1 гектара), система алей, які перетинають паркові насадження і поділяють їх на квартали плодових садів.
Читайте також: Найкрасивіші місця Полтавщини: піраміди, озера й дуби
У Парасоцькому лісі на Полтавщині можна знайти одну з найдавніших папоротей, а також дуби, вік яких сягає 400 років.
Цей ліс розташований на правому березі Ворскли, поблизу села Михайлівка, на околицях Диканьки, і займає площу 145 гектарів.
Історія цього лісу почалася набагато раніше, про що свідчать його патріархи — дуби, деяким з них вже по 300 або навіть 400 років. Щоб обійти окремі дерева, потрібно шість осіб. Саме дуб звичайний є основною деревоутворювальною породою Парасоцького лісу і визначає умови існування інших рослин.
Парасоцький ліс є єдиною місцевістю на Полтавщині, де зростає одна з найдавніших папоротей — ключ-трава, наукова назва “гронянка півмісяцева”, що занесена до Червоної книги України.
Парасоцький ліс є реліктовим центром Лівобережного Придніпров’я, де найбільш поширені широколистяні діброви.
Більше можна дізнатися про Парасоцький ліс, пройшовши його стежками. Він входить до складу РЛП «Диканський», працівники якого популяризують і зберігають цей еталон природи полтавського краю.
Устимівський дендрологічний парк, заснований у 1893 році з ініціативи місцевого землевласника Василя Васильовича Устимовича, є важливим об’єктом природно-заповідного фонду України.
Парк розпочав своє існування на площі приблизно 3 гектари, а згодом площа постійно збільшувалась і, до 1910 року, становила майже 9 гектарів. Поповнення колекцій рослин продовжувалося до 1916 року, з особливо ретельним і планомірним доглядом за парком беззмінним садівником С.М. Трахтенбергом протягом майже 50 років.
У 1929 році парк був оголошений заповідником республіканського значення, а пізніше перейшов під управління різних організацій. Проте відновлення догляду за рослинами сталося лише з 1928 року. Протягом цього періоду парк був використаний для навчання учнів сільськогосподарської профспілкової школи, що була створена на його базі.
Нині в колекції парку налічується понад 484 таксонів рослин, що представляють різноманітні регіони світу, такі як Північна Америка, Європа, Крим, Кавказ, Сибір, Середня Азія, Далекий Схід, Китай і Гімалаї.
Читайте також: ТОП-7 місць, які треба відвідати в Полтаві, якщо ви тут вперше
Хорольський ботанічний сад, відкритий у 2013 році, займає площу 18 гектарів і розташований на території Придніпровської рівнини Лівобережно-Дніпровської лісостепової провінції лісостепової зони.
Цей ботанічний сад розташований у великому ярі, вздовж якого пролягає водотік водозбору річки Хорол. Він включає в себе дубовий гай та улоговину, які оточують каскад ставків.
Основними цілями саду є проведення освітньої, виховної, навчальної та просвітницької роботи в біологічній та екологічній сферах. Організаційна структура саду включає науковий відділ дендрології та еколого-освітньої діяльності, а також науковий сектор акліматизації плодових, ягідних, лікарських та нових культур.
При створенні експозицій використовувалися різні принципи, такі як біоценотичний, систематичний, ботаніко-географічний та екологічний, що дозволило створити різноманітні експозиції. Також був створений екологічний маршрут, на якому представлена інформація щодо збереження та відтворення видів рослин.