Ця банківська установа стала однією з перших в новітніх часах, яка знову привела Полтаву до світу комерції та бізнесу, як символ відновлення історичної справедливості після століть бездержавності України.
Вона народилася у творчих муках талановитого майстра, її непримушена легкість монументальності, що своїм виглядом надає довіру і впевненість в непохитності справ, які відбуваються в її стінах.
Історію відділення державного банку в Полтаві читайте в матеріалі MyPoltava.info.
Світ великих фінансів пропонує необмежені можливості для розвитку та прогресу. Українські землі століттями були відокремлені від цього світу волею московської окупаційної влади, яка через свою відсталість приділяла увагу політиці ізоляціонізму на всіх утримуваних нею теренах.
Тому лише після припинення рабсько-кріпосницького ладу (що сталося 19 лютого 1861 року) цивілізація почала повертатися на українські землі разом із фінансовими установами.
Так, у Полтаві, одному з найбільших культурно-економічних центрів України, у 1868 році з’явилося відділення Державного банку. Хоча за гучною назвою ховалося всього кілька працівників, що працювали в орендованих приміщеннях. Через нестачу професіоналів у фінансовій справі на посаду керівника був призначений відомий письменник Олександр Пальм.
Читайте також: Від театру до кінотеатру: Полтавський просвітницький будинок
Вже у 1876 році керівництво Полтавським відділенням держбанку було покладено на Миколая Тимковського, а через шість років воно переїхало до будинку Абрама Варшавського на вулиці Монастирській. Попри збільшення персоналу до вісімнадцяти осіб, відділення продовжувало розташовуватися в старих приміщеннях протягом наступного десятиліття.
Переїзд на Олександрівську в більш центральний адміністративний район і в прибутковий будинок, який належав Марку Варшавському, став тимчасовим розв’язанням проблеми катастрофічної нестачі приміщень для відділення. Вони ділили приміщення з численними приватними особами та різними комерційними та торговельними установами, серед яких були Товариство взаємного кредиту, букіністичний магазин з читальнею пані Богоявленської та друкарня Дохмана.
Представництво Державного банку, яке було солідним закладом, де зберігалися гарантійні документи всіх інших фінансово-кредитних установ міста, просто не могло існувати в орендованих приміщеннях в кінці ХІХ століття.
Тому в другій половині 1890-х років виникла необхідність у будівництві власної спеціалізованої будівлі з квартирами для персоналу.
Проєкт будівництва був замовлений полтавському земському архітектору Олександру Ширшову. Спорудження цієї будівлі, розташованої всього за два квартали від тимчасової резиденції (на тому ж боці Олександрівської вулиці, на куті з вулицею Сретенською), тривало протягом двох років і урочисто завершилося переїздом у нові приміщення у 1899 році.
Державна банківська установа існувала в цій будівлі до більшовицької революції 1918 року, коли всі засади попереднього царського режиму були знищені, а майно експропрійоване на користь нового, радянського устрою.
Таким чином, будівля Державного банку спочатку перейшла у власність профспілок, а після реконструкції у 1937 році (коли був доданий новий об’єм вздовж центральної вулиці) стала місцем роботи місцевого керівника та контролера за дотриманням партійної лінії на території Полтавської області (до початку Другої світової війни тут знаходився обласний виконком комуністів).
Читайте також: Будівля витримала вогонь світової війни: губернське акцизне управління Полтави
Під час Другої світової війни до 1944 року від будівлі залишилися лише стіни. Післявоєнне відновлення під керівництвом архітектора Миколи Онищенка призвело до того, що будівля стала готовою прийняти у своїх стінах готель “Театральний”, який існував тут до падіння радянського режиму в 1991 році.
З настанням української незалежності та реконструкцією фасадів під керівництвом архітектора Миколи Карюка, будівля повернулася у світ великих фінансів. Вже від самого початку призначення для цих цілей, в її стінах розташувалися відділення кількох вітчизняних банків. І до цього часу вони продовжують дотримуватися вікових традицій колишнього Державного банку.