Багата історія полтавського театру, що переповнена іменами видатних зірок української сцени першої половини XX століття, ніби написана невидимими чорнилами на вишуканих класичних стінах, які розташовані в затишному міському закутку центру.
Ця витончена перлина, перша стаціонарна театральна споруда Полтави, зберігає свою актуальність протягом уже двох століть, попри масштабні реконструкції та зміни у спеціалізації, які знадобились для адаптації до вимог сучасності.
MyPoltava.info розповідає історію першого стаціонарного театру в місті Полтава.
Протягом століть на теренах Полтави спостерігалася постійна поява і зникнення професійних, напівпрофесійних та аматорських театральних труп. Це розвиток був безпосередньо пов’язаний з міцною підтримкою з боку місцевої влади й відсутністю спеціалізованих театральних будівель у місті, навіть при наявності фундаментального підґрунтя для розвитку українського літературного та театрального мистецтва.
Багато часу знадобилося місцевій владі, щоб знайти кошти у бюджеті та розв’язати всі питання щодо будівництва першої стаціонарної театральної будівлі, відомої як Полтавський просвітницький будинок. Його звели у 1901 році за проєктом архітектора Олексія Трамбицького в класичному стилі.
Протягом наступних півтора десятиліття цей театральний зал на 1100 осіб став місцем, де побували практично всі відомі українські культурні діячі того часу.
Просвітницький будинок використовувався не лише для театральних вистав, але і для різних культурних та масових заходів. Марія Заньковецька, Панас Мирний, Олена Пчілка, Михайло Коцюбинський, Леся Українка, Василь Стефаник, Михайло Старицький, Микола Лисенко, Микола Садовський, Марко Кропивницький, Іван Карпенко-Карий — лише деякі з них.
Читайте також: Будівля витримала вогонь світової війни: губернське акцизне управління Полтави
У 1919 році більшовики у стінах Полтавського оперного театру оселяють Оперний трудовий колектив. Цей театр був створений на базі місцевої трупи українського драматичного товариства, яке за цей час презентувало двадцять чотири опери та оперети. Крім того, сцена використовувалася для вистав місцевих та приїжджих аматорських колективів, концертів та інших виступів.
Повне оновлення театрального життя в Полтаві розпочалося лише у 1936 році зі створенням Державного театру музичної драми на базі творчого колективу Харківського музичного театру. Протягом п’яти років своєї діяльності він презентував глядачам сорок чотири вистави, починаючи з найпам’ятнішого “Сорочинського ярмарку” Модеста Мусоргського.
Під час Другої світової війни театр був роз’єднаний у 1941 році, частина колективу відправилася до Москви, а інша залишилася працювати в рідному місті. Будівля театру по вулиці Гоголя, 22, значно пошкодилася під час війни й стала неспроможною для будь-якої діяльності. Тому колективу Полтавського театру музичної драми довелося тимчасово перебувати в різних приміщеннях, поки не була побудована нова, сучасна будівля театру на вулиці Соборності.
Протягом багатьох років Просвітницький будинок залишався порожнім, аж поки радянська влада не взялася за його відновлення. З урахуванням тогочасних обставин вирішено було перетворити його на кінотеатр з двома залами.
Проєкт реконструкції передбачав перепланування внутрішнього простору та демонтаж верхньої сцени. Так на світ з’явився оновлений кінотеатр “Колос”, який відкрив свої двері для глядачів у 1961 році.
Протягом півстоліття кінотеатр віддавав себе культурному дозвіллю полтавців та гостей міста, залучаючи до 1 700 000 відвідувачів щороку.
Нині “Wizoria Колос” (перейменований у 2016 році) продовжує приваблювати глядачів новими фільмами, що виходять як в Україні, так і за кордоном, і впевнено крокує у третє тисячоліття, підтримуючи своїх відданих шанувальників.
Ця цегляна будівля, з прибудовами та виступами, вирізняється на тлі червоної лінії забудови вулиці. Вона має складну об’ємну структуру, обумовлену своїм функціональним призначенням і особливостями композиційного вирішення. Середня частина, яка має лише один поверх, підкреслює головні елементи фасаду, такі як центральний та бічні входи.
Читайте також: Полтавський кадетський корпус: історія створення та занепаду
Декоративне оздоблення будинку включає французький руст з глибоким промальовуванням і акцентованим замковим каменем аркових отворів на першому поверсі, профільовані відливи прямокутних вікон на другому поверсі, складнопрофільні карнизи з великим виносом, фриз з відкресленими фільонками, а також скошені кути.
Основний акцент будівлі зосереджений на центральному та бічних входах, де великі аркові вікна у профільованому архівольті, обрамлені табличками, трикутними каменями, терасами балконів з елегантними балясинами, молульонами лобового карнизу та прямокутним масивним атиком.