Панас Мирний пропагував ідеї боротьби за свободу і рівноправ’я жінок, виступав проти заборони вшанування пам’яті великого Тараса Шевченка та активно здійснював громадську діяльність під власним іменем, довгий час приховуючи свій літературний псевдонім.
Це все стосується автора новаторських соціальних романів та драматурга з Миргорода — Панаса Мирного. MyPoltava.info зібрали факти з його біографії, які свідчать про важливість та значення його творчості.
13 травня 1849 року народився Панас Якович Рудченко у сім’ї повітового скарбника. Здобув освіту в Миргородському парафіяльному та Гадяцькому повітовому училищах, розпочавши працювати вже у віці 14 років.
Протягом свого життя він працював у різних канцеляріях та на посадах бухгалтера губернської скарбниці в Полтаві, а також у губернській казенній палаті.
Панас Мирний прослужив у чиновницьких посадах майже 40 років, досягнувши чину дійсного статського радника. Однак його справжнім покликанням була літературна діяльність, в якій він знайшов себе та здобув славу.
Через переслідування української мови в Російській імперії ранні твори письменника виходили друком за кордоном. Перші твори, такі як вірш “Україні” та оповідання “Лихий попутав”, були опубліковані у львівському журналі “Правда” у 1872 році.
Читайте також: ТОП-5 знакових письменників й поетів Полтавщини
Пізніше були опубліковані нарис “Подоріжжя від Полтави до Гадячого” та оповідання “П’яниця”, а також у 1877 році у Женеві з’явилася повість “Лихі люди”. Там же був опублікований і найвідоміший роман письменника “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”, який він написав спільно з братом Іваном. У цьому творі розкрито проблему капіталізації й класового розшарування села, зосереджуючись на долі бідного селянина Чіпки, який, опинившись у злиднях, стає розбійником і потрапляє до Сибіру, де й гине.
Панас Мирний був одним із найбільш плідних українських письменників свого часу. Він написав 718 оригінальних та перекладних поезій, 9 драм, 69 великих та малих прозових творів, а також 40 прозових уривків без назви — загалом понад тисячу творів. На жаль, більшість його творчого доробку залишилася у рукописах.
Українські видавництва почали друкувати твори Панаса Мирного лише у середині 1880-х років. Саме тоді на сторінках альманаху “Рада” були опубліковані перші дві частини роману “Повія” та оповідання з циклу “Як ведеться, так і живеться”.
Багато з творів письменника були створені в його першій полтавській квартирі на вулиці Монастирській. Згодом він переїхав на Малосадову (сучасна вулиця Короленка), а в 1903 році оселився в власному будинку у мікрорайоні Кобищани. Там Панас Мирний продовжував працювати над романом “Повія” і написав такі твори, як поема у прозі “Сон”, оповідання “Пригода з “Кобзарем”, та “Дурниця”.
Читайте також: Що почитати: ТОП-10 книг сучасних українських авторів
У віці майже 40 років Панас Якович одружився з донькою капітана, Олександрі Шейдеман, з якою вони виховали трьох синів. Письменник підтримував тісні зв’язки з видатними постатями свого часу, такими як Михайло Коцюбинський, Леся Українка, Михайло Старицький, Микола Лисенко та інші.
Він був членом нелегальної організації “Унія” у Полтаві, яка поширювала заборонену українську літературу. Крім того, він співпрацював з журналом “Рідний край”, який у 1905 році почали видавати у Полтаві.
Протягом тривалого часу Панас Якович не розкривав свого літературного псевдоніма. У листі до лікаря Івана Зубковського він писав: “…багато моїх знайомих знають, хто такий “Панас Мирний”, але я за життя свого не хотів би рекламувати свого прізвища, серйозно вважаючи себе негідним тих прославлянь, які створилися навколо імені Мирного”.
Сучасники згадують, що Панас Якович був надзвичайно скромною людиною.
“Ні, не хочу тієї слави, їй-Богу, не хочу. Вся моя слава – Україна”, – говорив Панас Мирний.
Письменник помер 28 січня 1920 року і був похований у Полтаві. У будинку, де він проживав, нині створили меморіальний музей. Після своєї смерті він став відомим широкому загалу, його творчість отримала визнання та почала займати значне місце в українській літературі.