Місто Гадяч — це не лише точка на карті, але й місце, де переплітаються джерела минулого з сучасністю. Від заснування до сьогодення, кожен етап його історії пронизаний важливими подіями, видатними особистостями та культурними досягненнями.
Про найяскравіші сторінки минулого міста Гадяч читайте в матеріалі від MyPoltava.info.
Згідно з дослідженнями істориків, перші поселення на території міста Гадяч виникли ще в скіфські часи. Вважається, що заснування Гадяча пов’язане з будівництвом Посульської оборонної лінії у XI – XIII століттях. Початкова назва поселення була Гадяч. У 1442 році поруч із ним був заснований Красногірський Миколаївський монастир. Розташований на стратегічно вигідному місці на кордоні з татарською вольницею, Гадяч став одним із найзначніших міст України ще в початку XVI століття, і його мешканці входили до однойменного полку, створеного гетьманом Ружицьким для боротьби з Ханством.
У Гадячі був споруджений “замок”. З 1610 по 1616 роки місто отримало статус слободи, що звільнило його від податків і повинностей. На початку XVII століття Гадяч став великим торговим центром, і невдовзі тут розпочалось виробництво поташу, продукція якої експортувалась до фабрик у Гданську.
Мешканці міста Гадяча брали активну участь у Визвольній війні українського народу.
На початку Визвольної війни українського народу місто стало центром Гадяцького полку, командуванням якого очолив сподвижник Богдана Хмельницького, герой Визвольної війни Кіндрат Бурляй.
Читайте також: Пирятин на Полтавщині: від старовинного козацького міста до сучасності
У 1654 році тут було підписано відомий, але майже не реалізований Гадяцький трактат, який стосувався подальшого політичного та економічного розвитку України й мав на меті запобігти подальшому засиллю московської влади в країні.
Після підписання “Пожалування” за російсько-українським договором 1654 року, російський цар вручив Богдану Хмельницькому місто Гадяч, перетворюючи його на так званий “ключ” до важливих володінь гетьманів України.
З 1663 року протягом п’яти років поспіль місто стало адміністративною столицею Війська Запорізького. Гетьман Іван Брюховецький, який переніс сюди свою резиденцію, розбудовував дерев’яний замок, адміністративні будівлі, зводив нові укріплення та церкви.
З першої половини XVII століття місто Гадяч мало свій герб, який був затверджений у 1782 році. У 1726 році Катерина I передала Гадяч, разом із підпорядкованими містечками, селами й слобідками, князю Меншикову, а через 4 роки ця територія стала власністю українського гетьмана Данила Апостола.
Козаки Гадяцького полку брали активну участь в походах на Азов та в Прибалтику.
З 1764 року Гадяч, разом із більшістю сусідніх сіл, перейшов у власність гетьмана Кирила Розумовського, який у 1785 році продав місто та частину інших земель казначею.
Згідно з переписом 1782 року, в місті Гадячі проживало 3734 особи: 1827 чоловіків та 1907 жінок. За подвірним переписом 1891 року, населення зросло до 6541 душі, з 3228 чоловіків та 3313 жінок. У місті налічувалося 1102 будинки: 50 з каменю, 950 з дерева. Також було 102 магазини, 16 дрібних промислових і ремісничих закладів, 9 вітрових млинів, 3 водяних млини, 4 православні церкви, міське училище та міський банк.
У XVIII – XIX століттях Гадяч став повітовим містечком Малоросійської, а пізніше Полтавської губернії, яке було наділене гербом. Тут функціонували повітове та парафіяльне училища, лікарня та шпиталь, 4 церкви та 2 єврейські молитовні будинки, поштова станція.
Щорічно в місті проводилося 5 великих ярмарків, на які з’їжджалося купецтво зі Слобожанщини, Полтавщини, Чернігівщини, російських губерній. Зважаючи на рівновіддаленість від Полтави, Харкова, Сум та Києва, розпочали будівництво залізниці, що мала суттєво прискорити розвиток міста.
Читайте також: Що почитати: ТОП-10 книг сучасних українських авторів
Гадяч є батьківщиною одного з найвидатніших діячів XIX століття, Михайла Драгоманова, чиї філософські, історичні та соціологічні праці впливали на формування політичної еліти країни на початку XX століття.
У родинному маєтку, розташованому на мальовничих пагорбах Псла, жила сестра Драгоманова, відома поетеса, письменниця та громадська діячка Олена Пчілка, яка започаткувала випуск газети “Рідний край” та журналу “Україна молода” у місті.
На території міста є ряд місць, пов’язаних з родиною Драгоманових. По провулку Лесі Українки знаходиться пам’ятний знак, що зазначає місце, де раніше стояла садиба Драгоманових. Нині це місце відоме як Драгоманова гора, де народилися Михайло Драгоманов та Олена Пчілка.
По вулиці Михайла Драгоманова, у скромному одноповерховому будиночку, розташована редакція газети “Гадяцький вісник”, а на ньому встановлена меморіальна дошка, яка свідчить, що з 1917 по 1919 рік тут працювала редактором Олена Пчілка.
Чимало пам’ятних місць в Гадячі пов’язано з іменем Лесі Українки. Вона народилася у місті Новограді-Волинському (нині Звягель), але багато своїх творів написала в Гадячі, в “Зеленому гаю” у будинку своєї матері.
В цьому будиночку збиралися видатні особистості. У 1899 році буковинська письменниця Ольга Кобилянська завітала в гості до Лесі Українки, а влітку того ж року Микола Лисенко зі своїм мандрівним хором відвідав це місто.
Хутір Зелений Гай став улюбленим місцем відпочинку молоді; нині він відомий як Лесин Гай. На тому місці, де стояв будиночок Олени Пчілки, на честь 100-річчя від дня народження відомої поетеси, встановлено обеліск з її портретом.
У центрі міста знаходиться будинок, на меморіальній дошці якого написано: “В цьому будинку з 1858 по 1865 рік жив і працював видатний український письменник Панас Мирний”. У віці 14 років він працював писарем у Гадяцькому суді. У повісті “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” описано життя Гадяцького повіту.
На території району і в самому Гадячі побували Тарас Шевченко, Микола Гоголь, Антон Чехов та інші відомі особистості.
У період до початку Другої світової війни Гадяч став культурним центром району. У педагогічному технікумі готувалися кадри вчителів початкових класів, з однорічної сільськогосподарської школи виходили спеціалісти для господарських бригад колгоспів, медичних сестер готувала медична школа. У місті діяли дві середні та семирічна школи. Процвітали районний Будинок культури, кінотеатр, будинок піонерів.
Нацисти ввірвалися до Гадяча 27 вересня 1941 року. Протягом майже двох років Гадяч був підданий руйнуванню та грабежам німецьких окупантів. Вони знищили виробничі та житлові будівлі у місті та районі. Багато будівель було захоплено для військових потреб: педагогічний технікум і медична школа перетворилися на казарми, середню школу № 2 використали як поліцейський застінок, а поліклініку – як комендатуру. Навіть дитячі ясла були перетворені на жандармерію. Понад 5000 жителів району було примусово відправлено на примусову працю в Німеччину.
Гадяч було звільнено від нацистів 11 вересня 1943 року.
Читайте також: Підпілля ОУН у Полтаві: боротьба за незалежну Україну
Місто Гадяч є місцем паломництва для туристів єврейського походження з різних країн світу, оскільки тут у 1813 році було поховано засновника хасидизму Хабад Шнеур-Залмана (Алтер Ребе) (1745-1813 рр.).
Гадяч розташований на березі лівої притоки Дніпра, річки Псел, біля її впадання у річку Грунь.
Гадяч — це місто з площею 1778 га. Соціально-економічний розвиток міста тісно пов’язаний з нафтогазовидобувною промисловістю. Гадяч славиться як місто працівників нафтової та газової промисловості, де провідними професіями є розвідники надр, буровики, оператори, транспортники та будівельники.
Також, на території міста розташований Полтавський філіал Інституту бджільництва імені П.І. Прокоповича, який відомий своїми науковими дослідженнями та активною участю у наукових форумах. У Гадячі також розташовується відома однорічна сільськогосподарська школа та державне училище культури імені І.П. Котляревського, яке вже протягом півстоліття підготувало тисячі спеціалістів для культурних закладів. Крім того, у місті діє професійний аграрний ліцей, де надається професійно-технічна освіта.
У Гадячі велика кількість освітніх закладів, включаючи навчально-виховний комплекс, школи, гімназію, дитячі садки та різноманітні культурні та спортивні заклади. Кожного року місто святкує День міста 12 вересня, проводячи різноманітні заходи, що робить цей день особливо цікавим для мешканців та гостей міста.
