У східній частині Полтавської області розташоване місто з багатовіковою історією та неповторною атмосферою – Решетилівка. Це місто, яке відоме своєю багатошаровою спадщиною, неповторними традиціями та видатними подіями.
Історію унікального населеного пункту читайте в матеріалі MyPoltava.info.
Згідно з найвідомішою легендою, засновником Решетилівки був козак-пластун Решетило. Він володів пасікою та хутором у цій місцевості.
Існує інша версія походження назви Решетилівки, яка виникла від слова “решетити”, що означає з’єднувати дві тканини мережками. Таким чином, щоб приховати шви, матеріал “решетили” або змережували. Згідно з цією гіпотезою, сучасна вишивка білим на білому є продовженням цієї давньої традиції.
Поселення Решетилівка, імовірно, з’явилось наприкінці XVI – на початку XVII століття і перебувало під владою шляхтича Речі Посполитої, польного гетьмана коронного Станіслава Конецпольського.
Перша відомість про селище Решетилівка збереглася у документах від 1 травня 1638 року, пов’язана із селянсько-козацьким повстанням під проводом Дмитра Гуні та Якова Острянина.
Другим згадуваним писемним джерелом про Решетилівку є її відображення на Загальній карті України, створеній відомим французьким інженером і картографом Гійомом Левассером де Бопланом та опублікованою у Гданську (Данцігу) в 1648 році.
Під час визвольної війни українського народу Решетилівка була активною учасницею подій, перебуваючи в складі Балакліївської сотні. Пізніше Решетилівка стала сотенним містечком Полтавського полку. На той час вона була вже досить великим поселенням, зосередженим навколо дерев’яної фортеці з земляним валом і ровом.
Фортеця в Решетилівці, споруджена на початку XVII століття, розташовувалась на трикутному мисі, що тепер становить територію стадіону “Колос”, височіла на правому березі річки Говтви та її притоку.
У XVII столітті захисні споруди фортеці складалися з земляного валу, рову, дерев’яних огорож та башт. Протягом другої половини XVIII століття фортеця втратила свою важливість.
У 1666 році, за гетьманства Петра Дорошенка, Московія вела таємні переговори в селі Андрусові про мир з Річчю Посполитою, порушуючи Переяславську угоду з Богданом Хмельницьким. Згідно з так званою Андрусівською угодою від 13 січня 1667 року, Річ Посполита встановила перемир’я з Москвою на 13 років.
Лівобережна Україна залишалася під Московією, а Правобережна — під Річчю Посполитою. Київ залишався під Москвою на два роки, а Запоріжжя мало перейти до спільного володіння Речі Посполитої та Московського царства.
Читайте також: Ландшафтний парк, дуби та арка: що подивитися у Диканьці на Полтавщині
Петро Дорошенко та більшість старшин розглянули це як зраду з боку Московського царства й вирішили укласти союз з Османською імперією проти Речі Посполитої. На раді в Чигирині в січні 1668 року було вирішено не визнавати ні влади московського царя, ні польського короля, а піддатися під протекцію османського султана.
Тим часом султан, граючи в дипломатичну гру, обіцяв підтримку лівобережному гетьманові Івану Брюховецькому, відкритому прихильникові московського царя. Очевидно, султан чекав, хто з двох гетьманів виб’ється вперед.
Брюховецького не підтримали козаки та старшинство, тому коли в початковому літі 1668 року Дорошенко захопив Решетилівку та підійшов до Опішні, де розташовувався табір Івана Брюховецького, козаки спротивилися промосковському гетьману і стратили його, проголошуючи Дорошенка гетьманом обох берегів Дніпра. Це сталося 8 червня, і за сприятливих обставин це могло змінити хід подій в Україні.
Однак невизначеність позиції татар, а також промосковська політика відомого лівобережного гетьмана Дем’яна Многогрішного, гетьмана Івана Самойловича та грабіжницькі дії союзників турків — татар на території України спричинили невдачу планів Дорошенка.
Він відмовився від булави 19 вересня 1676 року і був засланий до Яропольця під Москвою. Решетилівка 1669 року остаточно перейшла до лівобережного гетьмана Дем’яна Многогрішного.
Наприкінці 1708 – на початку 1709 року жителі Решетилівки дали опір шведським військам. 3 березня 1709 року і до початку Полтавської битви Решетилівка та її фортеця були захоплені шведами й перетворені на головний опорний пункт під командуванням генерал-майора Крейца.
8 липня 1709 року решетилівські козаки, як частина Полтавського полку під загальним командуванням Семена Палія, брали участь у Полтавській битві у складі московської армії. З 13 по 19 липня 1709 року московська армія Петра I мала табір у Решетилівці. Цар звідси видав ряд указів, включаючи так звані “Решетилівські статті”, які підтверджували привілеї козацької сторони, зберігали адміністративно-судову владу на Лівобережжі та інші привілеї, але збільшували залежність гетьманського уряду від царського уряду.
У 1729 році гетьман Данило Апостол передав Решетилівку полтавському полковнику Василю Кочубею. У 1786 році Катерина II подарувала Решетилівку разом із кріпаками відомому державному діячеві, дійсному статському раднику Попову.
Містечко, розташоване на перехресті тодішніх державних і торгових шляхів, стрімко розвивалося, з’явилися великі ярмарки, що проводилися шість разів на рік. Решетилівка стала важливим духовним центром Полтавщини.
З 1768 року тут розташовувалося духовне правління (протопопія), діяло 6 церков. Остання, церква Успіння Пресвятої Богородиці, була споруджена у 1746—1749 роках за кошти уродженця Решетилівки — архімандрита Арсенія Могилянського, на місці старої дерев’яної церкви, що згоріла раніше внаслідок пожежі.
1754 року поруч з церквою було зведено чотириярусну дзвіницю. Разом церква та дзвіниця були першими кам’яними спорудами містечка. На жаль, будівлі церков не збереглися до наших днів, оскільки були руйновані у 1920-х роках.
У літній період 1845 року Тарас Шевченко відвідав Решетилівку, де його вразила велика кількість церков. Відгомін про Решетилівку присутній у його повісті “Близнюки” — “У Решетилівці церков десять, я думаю буде”. З семи пам’яток церковної архітектури не збереглася жодна, всі вони були зруйновані протягом років радянської влади.
В Решетилівці Тарас Шевченко, як художник-член Археологічної комісії, 7 і 9 липня виконав два малюнки тушшю, сепією та аквареллю під назвою “У Решетилівці”, які були призначені для видання “Живописна Україна”.
Станом на 1859 рік у власницькому та козацькому містечку, яке було центром Решетилівської волості Полтавського повіту Полтавської губернії, проживало 4636 осіб (2211 чоловік та 2425 жінок). У містечку було 891 дворове господарство, 6 православних церков, єврейський молитовний будинок, станова квартира, козацьке приходське училище, богодільня, економічний лазарет, волосна та сільська управа, поштова станція, фабрика та 4 заводи. Також відбувалося 4 ярмарки на рік та проводилися базари.
У 1905 році була створена ткацька майстерня в Решетилівці, яка в 1922 році була перетворена на артіль. З цієї артілі 1960 року виникла фабрика мистецьких виробів разом зі школою майстрів. Вона спеціалізувалася на виробництві декоративних тканин, таких як доріжки, скатертини, килими, вишивані рушники, сорочки, які відзначалися своєю декоративністю і яскравістю кольорів. З Решетилівки походить унікальний, особливо складний тип вишивки — білим по білому.
Решетилівські вироби демонструються на міжнародних виставках та експортуються головним чином до сателітних країн. Однак із введенням фабричного виробництва якість цих виробів погіршувалася: органічність народного мистецтва заміщувалася штампом, що в деяких випадках було обумовлено пропагандистськими вимогами кітчу.
Через Полтавщину, зокрема Решетилівку, здійснював свої рейди Нестор Махно, який мав опорні бази в хуторах поблизу Решетилівки та постачав зброю місцевим повстанцям. Після проголошення 20 листопада 1917 року Української Народної Республіки Решетилівка увійшла до складу нової держави.
Однак у січні 1918 року, під час Україно-московської війни 1917—1918 рр., Решетилівку захопили окупаційні війська Михайла Муравйова.
26 березня 1918 року Решетилівку звільнила Окрема Запорозька бригада Армії УНР. У цей же день у Решетилівці короткий час розташовувався штаб бригади під командуванням Олександра Натієва.
25 листопада 1918 року, під час Протигетьманського повстання, до Решетилівки прибула кінна чота Чорних Запорожців Петра Дяченка з Армії УНР і зупинилася там на ночівлю. До цієї чоти приєдналися 50 повстанців на своїх конях, і таким чином чота перетворилася на сотню.
У січні 1919 року в Решетилівці з каракулю решетилівських овець було пошито шапки для всього Кінного полку Чорних Запорожців Армії УНР. Але наприкінці січня 1919 року Решетилівку знову окупували московські війська.
15 червня 1921 року головнокомандувач військами України й Криму Михайло Фрунзе та його заступник Ейдеман прибули на станцію Решетилівка. Там відбулася сутичка з махновцями, під час якої Михайла Фрунзе було поранено. На місці цієї події пізніше був встановлений невеликий пам’ятний знак.
Найжахливішою сторінкою в історії українського народу, наслідком сталінського тоталітаризму, стала трагедія Голодомору 1932—1933 років в Україні. Пошукові загони учнів та вчителів Решетилівщини, які протягом 1993—2008 років збирали матеріали для «Національної книги пам’яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні», встановили імена 2679 осіб, які померли від голоду.
У 1938 році Решетилівка отримала статус селища міського типу.
У середині вересня 1941 року Решетилівка стала одним із важливих опорних пунктів у обороні Полтави. З 16 по 25 вересня тривали бої частин 81-ї, 169-ї, 212-ї, 300-ї стрілецьких дивізій, 3-ї, 14-ї танкових бригад, інших підрозділів Південно-Західного фронту, Козельщанського і Решетилівського винищувальних батальйонів, загальною чисельністю близько 300 осіб.
22 вересня 1941 року Решетилівка була окупована німецькими військами. Відразу після окупації почалися розстріли радянських громадян, які не погоджувалися з ворогом.
У Решетилівці, в приміщенні середньої школи, окупанти організували табір для військовополонених, де утримувалося 400—500 осіб. Крім того, колишній районний будинок культури був перетворений на збірний пункт, де перебувала молодь, призначена до відправлення у Німеччину. Через цей збірний пункт пройшло 1264 юнаків і дівчат.
З 22 по 25 вересня 1943 року відбувалися запеклі бої між німецькими військами та воїнами 20-го стрілецького корпусу генерал-лейтенанта Бірюкова, 5-ою та 7-ою гвардійськими повітрянодесантними дивізіями, 53-ою авіадивізією далекої дії, 121-м гвардійським окремим батальйоном зв’язку. Решетилівка була звільнена 23 вересня 1943 року.
Читайте також: Гори, вали та училище: що подивитися та відвідати в Лубнах
16 серпня 2016 року була утворена Решетилівська селищна об’єднана територіальна громада з центром у Решетилівці.
7 листопада 2017 року Верховна Рада України прийняла постанову про віднесення Решетилівки до категорії міст районного значення.
18 листопада 2017 року в Решетилівці був освячений храм Української Православної Церкви Київського Патріархату на честь Успіння Пресвятої Богородиці.
5 червня 2020 року на пленарному засіданні чергової сесії Решетилівської міської ради було офіційно затверджено герб та прапор міста Решетилівка. Також була встановлена нова дата святкування Дня Міста – 1 травня.
17 липня 2020 року внаслідок адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Решетилівського району, місто увійшло до складу Полтавського району.