Цей представник епохи розквіту полтавського суспільства є останнім проблиском сонця перед сімома десятиліттями імли забуття бездержавності України.
Він є відлунням середньовічної романтики на одній зі старовинних полтавських вулиць, наче поверненням до славетних лицарських традицій українського минулого, тепер переосмислених у сучасному контексті через призму випробувань людською байдужістю та руйнівними ударами часу.
Про будинок Надерженських в Полтаві читайте в матеріалі MyPoltav.info.
Одна з найдавніших вулиць Полтави вже в XVIII столітті з’явилася на мапах, як щільно заселена. Проте імена власників перших будівель, які переважно були одноповерховими цегляними будинками з невеликими подвір’ями, з часом втратилися через відсутність сталої системи топографічного позначення місцевого містобудування аж до початку XX століття.
У документах полтавської історії будинок на перехресті вулиць Дворянської (нині Пилипа Орлика) та Приютської (Спаської) вперше згадується лише на початку 1880-х як маєток відомої сім’ї — титулярного радника, члена Головного управління шляхів сполучення та публічних будівель, Михайла Яновського-Надерженського. Деякі кімнати він здавав в оренду.
Спадщина передачі з покоління в покоління діяла, поки на початку XX століття будівлю не адаптували для одного з комерційних проєктів місцевого підприємця, власника їдальні “Віденська”, Химеона Рашкова. Полтавський завод мінеральних вод, який працював в цих стінах всього кілька років (до 1912 року).
Під час Першої світової війни й на початку періоду невизначеності, коли була встановлена післявоєнна ситуація, колишній будинок Надерженських на сучасній вулиці Спаській №10 функціонував як броварня з пивницею під назвою “Притулок друзів”. Проте цей проєкт приватної ініціативи тривав недовго.
Жовтневий переворот 1917 року створив можливість відновлення української незалежності, але після її загибелі владу в країні захопили представники пролетаріату, які конфіскували приватну власність на користь держави. Таким чином, в історії двоповерхової споруди на розі, у 1919 році, розпочалася темна сторінка, коли будівлю використовували під свої потреби московські кати з НКВС.
Ситуацію врятував великий попит на продукцію Полтавської артілі, яка виготовляла карамель та печиво. Через півтора десятиліття після створення артілі ця продукція стала настільки популярною, що змусила комуністичну владу розширити площі підприємства та приєднати двоповерхову будівлю до виробництва карамельного цеху з подальшим пристосуванням її під адміністративні потреби.
Читайте також: Відділення державного банку: перша фінансова установа Полтави
Як частина фабричного комплексу, ця будівля пережила всі випробування Другої світової війни та пройшла реконструкцію в 1980-их роках.
Після відзначення відновлення українського суверенітету в 1991 році та повернення країни до демократичного правового порядку, будівля №10 продовжувала використовуватися приватною компанією “Домінік”, яка отримала активи полтавської кондитерської, але лише на умовах оренди.
Це дозволило Українській православній церкві у 2016 році виграти тендерні торги на придбання історичної споруди Надерженських з метою створення свого соціального центру для допомоги ветеранам російсько-української війни та проведення інших благодійних заходів.
На вулиці Пилипа Орлика розташований двоповерховий будинок з нефарбованої цегли, який відзначається своєю прямокутною формою та розташуванням вздовж червоної лінії забудови. Цей будинок є типовим прикладом неороманського стилю, який був популярним на межі ХІХ та XX століть, і він являє собою архітектурну спадщину романтичної епохи Ренесансу. Він оточений пізнішими будівлями століття, що додають йому особливого характеру та контрасту.
Центральний фасад цього будинку асиметричний і відзначений великими ризалітами у кутах, які, не зважаючи на обмежений набір декоративних елементів, створюють атмосферу романського стилю. Широкі лиштви на нижньому поверсі, з використанням замкового каменю, і профільовані міжповерхові та фасадні карнизи додають цьому будинку характерності ренесансного стилю.
Центральний вхід та вікно над ним виглядають як стрілчасті елементи, що надають будинку витонченості. Кожен ризаліт має свої особливі деталі: на південному ризаліті — шипець на вершині, на північному — двоярусне дзеркало з коробчастими віконними арками та аркатурою зі стрілчастими арками.
Чотири пологоаркові фризи та витягнуті гори трилопастні й прості ніші, дентикульний пояс та глухий лобовий парапет надають цій будівлі вигляду середньовічного замку.